інколи правильний вибір може бути самим жорстоким…

• Що ти зараз сказала?
• Я сказала що нам потрібно розійтись, не спілкуватись, не зустрічатись, і взагалі більше не говори зі мною, і ось- дівчина протягнула йому кулон.
• Ти… не потрібно залиши його собі…
• Ні понеси його своїй сестрі, він їй потрібне… тому будь ласка не запитуй мене нічого.

Вона всунула в руку хлопця кулон, коли він його взяв вона втекла, вона не могла дивитись йому в очі, тому вирішила втекти… пари пролетіли досить не помітно, і після них їй на телефон прийшло есе мес, це був Влад.

• Зустрінуймось через п’ять хвилин в нашому парку, я сподіваюсь тобі було досить часу?
• Так я постараюсь не запізнитись.

Дівчина одразу зібралась та вийшла з аудиторії, вона швидким кроком пішла до парку, прийшовши вона побачила його, це був Влад його чорне волосся розвивалось на вітру, а його очі були немов би темніші ніж завжди.

• Ну і що ти вирішила?
• Насправді мені ти дуже подибаєшся але я боюсь наших відносин…

Очі хлопця немов би стали світлішими, він підійшов до дівчини та ніжно взяв її за руку, немов би це був не він…

• Не хвилюйся мені буде достатньо сил для того що б захистити тебе… повір мені..
• Ні… я не хочу що б ти отримав якісь проблеми через мене..
• Не хвилюйся мені це не принесе ніяких проблем, взагалі якщо я зроблю щось за ради тебе то це буде сенсом мого життя, або можливо навіть причиною залишити цей світ.
• Ти готовий померти за ради мене?
• Я готовий вбити за ради тебе

Хлопець нагнувся до її руки, та поцілував, це було неймовірно… адже Влад завжди був холодним, та був досить злим..

• Ей… не потрібно..
• Ти тепер моя і я можу робити те що захочу… я хочу любити тебе поки моє серце не почне битись знову… поки я не буду щасливий на всі сто…
• …

Дівчина посміхалась, хоча її серце боліло від того що їй довилось покинути Андрія, вона зробила з ним досить по злому, досить жорстоко…

• До речі з ким ти живеш?
• А я з своїм братом…
• У тебе є брат… що ж не знав..
• Так колись я вас познайомлю, тому я сподіваюсь ви потоваришуєте.)
• Так…
• А до речі у тебе…- дівчина задумалась чи буде коректним питання.
• Ні якщо ти маєш на увазі чи є у мене хтось з рідних то ні, я їх всіх вбив- він посміхнувся так ніби то розповідав про те як сходив по парку… і наступив на мурах
• Оу…
• Хоча якщо так задуматись у мене залишилась матір, я не можу вбити жінку що мене породила, і вона єдина хто до мене гарно відносився…
• Це досить сумно… вибач що нагадала тобі про це …- « що я верзу подумала дівчина, і що зі мною було б якщо б я не відповіла йому що згідна»
• Так, але це в минулому, зараз я хочу бути щасливий, хочу зробити тебе щасливою, ти мені подобаєшся…
• Хаха… ти мені також.

Влад притягнув дівчину за талію до себе, він нахилився до її вуха..

• Я більше власний ніж Андрій…

По кожі дівчини пройшов мороз, вона не могла повірити що зараз біля неї зовсім не гарний принц з її мрій, а справжній МОНСТЕР….

• Я це знаю… тому це мені і подобається…

Він поцілував її в губи, дівчина відчула погляд з спини, розвинувши голову вона побачила Андрія, в його очах були сльози, серце дівчини жалось, але вона розуміла що це правильний вибір.. якби вона не обрала Влада то можливо постраждав би і Андрій… « вибач…» прошептала дівчина..

• Не можу…- відповів Андрій, він розвернувся і пішов геть.

Повернувшись вона поцілувала Влада, біль в її сердеці був настілки сильним що вона не змогла відмовити Владу, вона вирішила знайти утіху в його обіймах…

• Ну ну не спіши, ми з тобою ще встигнемо бути разом…
• Я не хочу чекати… Влад я кохаю тебе….
• Мг….

Вони гуляли по парку та розмовляли про все на світі, дівчина почала забувати що зовсім недавно вона почула історію про те як він вбив всіх своїх близьких, але зараз він був її коханим хлопцем, можливо їй вдасться по справжньому покохати його …

- ну що ж вже досить пізно тому я напевно піду додому а то брат буде хвилюватись…

- ну тоді зустрінемось завтра?

- так давай зустрінемось завтра, і будемо гуляти як сьогодні)

- хах так я даю обіцянку що від сьогодні ми будемо завжди разом, ти завжди будеш моєю а я завжди буду твоїм, і нам завжди буде весело, та нам буде добре разом..

- так це буде дуже весело…) ну тоді до завтра- дівчина поцілувала хлопця

По дорозі додому вона думала про слова хлопця « ми завжди будемо разом…»