Церква розглядалася як оплот проти злих сил. Люди вірили, що в храмі їх захищають святі та ангели.

Уроки пролетіли швидко, дівчина була напружена, в її голові не укладалась новина про Настю, невже її поруга стала жертвою маніяка… у дівчини не залишилось часу на роздуми вона направилась до церкві, там вона зустріла Андрія.  

• Ну що пішли?
• Угу..- дівчина була сумна.
• Мір що сталось?- Андрій побачив стан дівчини
• Настя попала в лікарню… на неї напали…
• Ей все буде гаразд..- він обійняв дівчину – ну що пішли?
• Пішли..

Вони зайшли в церкву, дівчина відчула сильне тепло від кулону, ніби він набирав святу силу з цього місця, Андрій молився, але дівчині було дуже не комфортно перебувати на території церкві.

• Андрій я вийду..-дівчина прошептала на вухо хлопця.
• Щось не так?- запитав стурбовано хлопець
• Мені тут не комфортно.. – дівчина вийшла з церкві.

Через декілька хвилин до неї прийшов Андрій

• Пішли до мене додому.- подивився хлопець на дівчину.
• А як же церква?- здивовано запитала в нього дівчина.
• Все гаразд я вже помолився… тому я не хочу що б моїй коханій дівчині було зле- він посміхнувся своєю теплою посмішкою.
• Дякую тобі- Мірі було приємно що Андрій хвилюєтеся за неї.

Він протягнув їй руку, знову дівчина вже по привичці дала йому свою, вони пішли до машини.

• Знаєш коли я був в церкві мені було спокійно, зараз я відчуваю себе краще ти була права на рахунок церкві, дякую що допомогла мені.
• В цьому не має моєї заслуги.
•  Ти навіть не знаєш як сильно ти мені допомагаєш, ти завжди наводиш мене на вірний шлях.
• Я кохаю тебе..- дівчина почала розуміти на скільки сильно вона кохає свого хлопця.
• Я теж тебе кохаю, ти це прекрасно  знаєш.- він посміхнувся.

Через десять хвилин вони були вдома у Андрія, хлопець дуже цінував Міру, виконував сі її хотіли ки вони гарно проводили час, вони навіть й не замітили як швидко наступила ніч, вони пішли спати, з ранку вони встали від звуку будильника та пішли до школи.

• Гарного дня кохана Мірабела…
• Дякую взаємно мій коханий ангел..

Вони розійшлись, міра подумала й справді Андрій ніби святий, він дуже добрий для цього світу, він дуже красивий можливо те що така людина з’явилась в її житі дар даний з неба. Коли Міра зайшла в клас вона побачила Настю, всі однокласники окружили її, в неї була перев’язана шия.

• Настя!- Міра підбігла до подруги.
• Мг привіт- по лицю Насті можна було зрозуміти що вона не дуже щаслива бачити подругу.
• Що сталось ?- здивовано запитала дівчина
• Що сталось? Ти знущаєшся, я телефонувала тобі коли на мене напали, ти не взяла телефон, вчора ти навіть не навідала мене і після цього ти називаєш мене своєю подругою?!
• Насть мені справді не прийшло що ти дзвонила… вибач а вчора я була зайнята тому..
• Зайнята чим! Була у свого коханого Андрія? Тобто тобі якийсь гандон важливіший ніж я ?
• Не смій обзивати мою кохану людину!
• А що? Боїшся що він тебе кине? Кому така як ти потрібна він з тобою тільки через одне !
• Заткнись, заткнись ти нічого не знаєш!

В дівчині почала кипіти злість, її кров почала бурлити, вона преставила як голова Насті падає на землю… вона побачила туман, всі однокласники зникли, залишились тільки Настя і Міра, Серце Міри почало боліти, вона відчула дуже сильне тепло від кулону, він був вже гарячим, але дівчині було начхати.

• Що за..- Настя була в шоці, їй було страшно
• Ти мене вже дістала.. – Міра почала підходити до Насті.
• Ей, ей ми ж подруги.. не підходь…

Але мірі було все одно її очі стали бордовими, вона підійшла до Насті дуже близько, Настя була в ступорі… ніби її ноги перестали слухати її.

• Будь лазка.- Настя почала плакати.
• Вже занадто пізно…- Міра притягла подругу за воротник, і вже збиралась укусити.

Тут Міра відчула біль, голубе світло відштовхнуло дівчат одне від одного, Міра стояла біля Насті, та почала плакати та кричати, всі однокласники поспішили заспокоїти Настю але нічого не помагало, тут Мірі почало бути зле, вона відчувала що кулон набравшись святої сили почав забороняти Мірі користуватись її темною, злою..

• Монстер !- крикнула Настя Мірі
• Схоже вона ще не відійшла від нападу… мені дуже шкода що тобі довилось таке пережити..- але насправді Міра була рада.

 Задзвонив дзвінок, Настю відвели до мед сестри, а Міра сиділа ну уроці, чим далі тим їй ставало зле, вона розуміла що так не повинно бути… кулон ніби хотів наказати її за злий проступок, вона зрозуміла що ще трохи і вона втратить свідомість, вона відпросилась в туалет.

• Можна вийшти?- дівчина була блідою
• Ні..- вчитель подивився на бліду дівчину- так можеш йти..