Дух що близько… може шептати на вухо правду

Прокинулась вона від крику…. Крику Насті

• Прокидайся!- крикнула Анастасія
• Що сталось?- запитала здивовано сонна дівчина.
• Сьогодні знайшли мертвою сестру Зака… їх мама покінчила з собою… після цієї новини…. Тому я прийшла до тебе просити допомого…
• Допомоги? З чим?
• З похоронами…
• Зрозуміла зачекай я тільки одягнусь…

Міра встала з ліжка та пішла до шафу. Вона одягла чорне довге плаття..

• Ну що пішли?- подивилась дівчина на Настю з співчуттям
• Угу- сказала без емоцій дівчина, ніби зовсім і не жива…

Дівчата пішли до дому Зака… дівчина згадувала всі неприємні речі що відбувались, як він обіляв її краскою в третьому класі, як постійно обзивав її та ненавидів.. їй згадався вчорашній вечір коли Влад захистив її… що то були за тіні… дівчина задавалась цими питаннями… але саме страшне було те що Влад вбив ту дівчину.. навіть тупий би це зрозумів.. він підійшов до неї… Міра не пам’ятала всього що з нею відбувалось… але вона знала одне що Влад не той хто за себе відає. Коли вони були на місці почались перші поминки.

• Давайте відпустимо всі обіди покійному Заку… всі ми грішні давайте проведемо цього юнака в останню дорогу- казав промову священик.

Міра стояла над свою закопаною могилою… вона не могла пробачити хлопця вони були ворогами.. вона відчула тепло від кулону, вона зняла його з шиї, він був бордовим, але тут з могили з’явилась голуба тінь, дівчина побачила дух Зака…

• Так це ти витягла мене з того світу?- подивився дух на Міру
• Ти що за…?

Дух зайшов в кулон, і його бордовий відтінок змінився на ярко голубий. Він став такий самий як коли тільки вона його отримала, але вона все ще відчувала тепло.. скоро вже повинні бути поминки Сестри Зака, дівчина поглянула на могилу та відправилася на другі поминки.

• Хай Бог буде суддя цьому вбивству, всі ми тут свідки смерті цієї, невинної душі.
• Ага невинної…- подумала Міра поглянувши на нову могилу..

Всі розійшлись Настя підійшла до дівчини

• Я йду на похорони Тьоті… ти можеш залишитись тут або піти до Зака… якщо не хочеш йти на похорони...
• Дякую…

Настя пішла на похорони, а Міра залишилась біля могили, вона дістала кулон він був голубий але тут з нього вийшов Зак, а з могили з’явився бордовий силует дівчини.

• Братику…- дівчина обійняла Зака..
• - чому ти вирішила піти на вбивство?
• Я хотіла помсти…
• Поглянь на себе твій колір… ти знаєш що це значить?
• Так… я люблю тебе братику.

Дівчина розсипалась на кристали дівчина залишилась з духом Зака, він розвинувся і подивився на Міру.

• Не думав що саме ти станеш носієм- сказав хлопець з насмішкою.
• що ти несеш?
• Ти мене не пробачила… тому я все ще тут, твій кулон не простий ти вже це помітила?
• Я знаю це оберіг…
• Не зовсім… це портал в інший вимір, в вимір мертвих, біля тебе постійно монстр… він знає що ти можеш відкривати портали… ти можеш це робити сама й без провідника, саме те ти зробила коли моя сестра на тебе напала…
• Ти знаєш про це?- запитала здивовано дівчина.
• Так я знаю про багато чого, слухай те що ти відкрила тоді портал неймовірно адже ти ще не готова до всієї сили…
• Тоді що мені робити…?- дівчина була в ступорі.
• Потрібно вчитись контролювати свою силу, потрібно вчитись управляти, розмовляти, говорити з духами… але проблема в тому що ти можеш витягнути з того світу монстрів..
• Монстрів.. тобто вчора я відкрила портал монстрам?
• Так ну це було не дуже безпечно але тобі пощастило що хтось тобі допоміг..
• Ти не знаєш його?- здивовано запитала дівчина
• Знаю, але він дуже сильне створіння тому коли він прийшов мене ніби то викинуло з світу, коли я повернувся тебе і його вже не було.. а моя сестра.. ну ти і сама зрозуміла що з нею було…

Дівчині не могла подумати що вона мала якусь нереальну силу, мала щось нереальне що вона могла викликати духів.

• Я буду поруч якщо ти знову втратиш контроль…- сказав Зак посміхнувшись.
• Чому ти мені допомагаєш? Ми ж були ворогами…
• Пх ну я просто така людина… я хотів вибачитись перед тобою але не встиг.. тому вибач..
• Ти серйозно?
• Ага- він посміхнувся і повернувся в кулон.

Міра одягла кулон та пішла додому. Коли вона була вдома їй написав Андрій.

• Привіти, не хочеш піти на побачення?
• Так звісно чому б і ні.- коли дівчина побачила есемес то посміхнулась
• Окей через пів години в ресторан біля парку
• Гаразд скоро буду.