Тіні

Дівчина знову побачила Влада він стояв перед машиною, та посміхався, по губах вона прочитала як тобі подарунок? Кулон Міри засвітився та галюцинація пропала.

• Все добре ?- запитав Андрій
• Так просто виснажилась, я тебе кохаю

Андрій привіз Міру додому, вона прийшла в свою кімнату, вона думала наскільки сильно вона любить Андрія.. але Влад чому він завжди зявляєтся мені в галюцинаціях… не можу повірити.. а якщо він зовсім не людина… та не може такого бути, думки крутились в голові дівчини… так вона і заснула думаючи про Влада та свої галюцинації… прокинулась вона вечором від есе мес, це була Настя.

• Привіт знову… не хочеш трохи прогулятись? Так сказати розвіятись?
• Та не знаю якщо тобі потрібно розвіятись тоді…
• Окей я в нашому парку… за десять хвилин прийдеш ?
• Так звісно…

Міра встала з ліжка вона вирішила переодягатись, вона одягла чорні брюки, красовки на високій платформі, бордову сорочку, вона подивилась на кулон він не підходин новому образу, але вона згадала що він вже два рази відганяв галюцинації, це так би мовити її новий оберіг що захищає її від зла, тому вона вирішила не знімати його, вона накрасила губи червоною помадою, та пішла на зустріч з подругою.

• Як ти ?- запитала обережно Міра
• Мій найкращий друг помер….
• Я співчуваю тобі- дівчина сіла на лавочку до подруги.
• Я не можу повірити, що таке могло статись…
• Насть… тримайся.

Міра обійняла Настю, та почала плакати подрузі в плече… Міга гладила подругу по голові, так вони просиділи декілька хвилин

• Полегшало?- запитала дівчина дивлячись на подругу з співчуттям
• Так… дякую що ти поряд…
• Все буде гаразд, життя продовжується.
• До речі я покликала Влада ти не проти?
• Влада?- почувши ім’я хлопця серце дівчини почало битись частіше… Влада.. вона не розуміла ким був Влад… гарним другом чи МОНСТРОМ…
• Я вже тут- почувся голос Влада зад дерева..
• О Влад ти вже тут…- Настя встала то обійняла Влада.
• Ти як ?- запитав холодно Влад
• тримаюсь

Міра поглянула на Влада, та побачила його холодний погляд на собі… він дивився на кулон.. не може бути він де під сорочкою…

• щось не так?- запитала Міра дивлячись на хлопця…
• ні просто ти сьогодні дуже гарна мій РУБІН…

знову це слово, рубін чому саме він.. чому він називає мене так?- думки дівчини летіли немов стріла.

• Пішли гуляти?- запитала Настя
• Я за- сухий погляд Влада змінився, його емоції дуже швидко змінювались..
• А ти Мір?- Настя подивилась на подругу
• Я навіть не знаю- Дівчина подивилась на Влада..
• Ну блін… - Настя надула щічки немов мала дитина.

Міра зробила видих… їй було дуже важко бути біля Влада вона боялась його, після своїх галюцинацій вона вже не знала що робити, чи це були її переживання і на почві стресу в неї почались галюни… -що відбувається зі мною?- пробились думки

• Пішли буде весело- сказав Влад посміхаючись
• Окейй але якщо буде не весело тоді я піду додому..
• Даю слово що буде весело- Влад протягнув їй свою руку.
• Ловлю тебе на слові мені краще говорити правду.

Міра взяла хлопця за руку, вона була такою ж холодною як і минулого разу але подивившись на лице Влада вона побачила біль, вона почала догадуватись чому, вона відчула певне тепло в області кулона, схоже оберіг працює…

• пішли?- запитала Настя а в відповідь тільки почула.
• Угу
• Ага.

Вони гуляли по вечірньому місту, їли морозиво, насолоджувались проведеним разом часом, але Насті зателефонувала мама Зака попросила допомоги тому Натя покинула Міру вдвох з Владом.

• Чим займмось- запитав Влад поглянувши теплим поглядом ..
• Навіть не знаю, пропоную розійтись по домівкам.
• Ей..

Але Міра не слухала його відправилась в вздовж вулиці, але з переулку її потягла якась рука, вона тільки трохи крикнула..

• От су=ка- сказав Влад та побіг за Мірою.

Дівчина побачила дівчину, це була сестра Зака.

• Собака я все знаю…- прошептала дівчина
• - що ти знаєш?- схвильовано запитала Міра…
• Це все твоя вина ти ж його ненавиділа… ти вина в його смерті!
• Я ти зовсім з глузду з’їхала!

Дівчина витягла ніж та почала збивати з ніг Міру… але тут з її тіні вирвались тіні які почати зупиняти божевільну…

• АааААААаАААаАААааАА- кричала дівчина яку били чорні тіні