Розділ 8 Минуле/ Chapter 8 Past

Безповоротним залишається лиш смерть

Хоча життя іноді здається суцільним пеклом

author

Госпіталь. Півроку тому/ Hospital. Half a year ago

- Ти ж сам бачив її. - наполягала стара. - Вона інша. Вона не для того існування. - додала.

- Ти ж ніколи не любила її. - сказав Люк.

- Так. Але ніколи і не бажала їй такої долі. - відповіла стара Марта.

- Я не піду проти Володаря. - відповів хлопець.

- Тобі і не треба. Просто допоможи мені. - знову заговорила вона.

Двоє людей стояли посеред лікарняної палати, і обговорювали дівчинку з сивим волоссям, що лежала поруч.

- Це зрада. Навіть говорити про це, це зрада. - сказав Люк.

- Я не прошу зраджувати Володаря. Я прошу сказати де її тіло. - говорить стара.

- Він дізнається про те що ти його шукаєш. Він не дозволить тобі його перехоронити. Це означатиме що дівчина більше не буде під його владою. Це означатиме що він її втратить. - заговорив Люк. - Він близько. Я відчуваю його. Зникни звідси. - наостанок кинув старій Марті, і та зникла так само швидко, як і з'явилася.

Володар темряви та душ увійшов в палату.

- Як вона? - запитав Танатос.

- Все дуже дивно. Її тіло починає жити. - відповів хлопець.

- Як це розуміти. Адже воно мертве, тіло Лілі лежить в землі, чи не так? - запитав Танатос.

- Так. Але її ментальне тіло оживає. Я не можу це пояснити друже. За ті роки що я живу на землі, і маю справу з душами чистилища. Це вперше на моїй практиці трапляється таке. - пояснює він.

- Чи може бути таке що вона повністю оживе? - запитав Танатос.

- Думаю таке неможливо. Її тіло похоронено в землі. Душа не може стати матеріальною знову. - відповів Люк. - Але вона змінюється. Її вигляд змінюється. Набирає живих кольорів. Вона більше не схожа на примару. Радше на втомлену життям дівчину. - подумавши відповів Люк.

- Це погано. Це дуже погано. - відповів Володар. - Я забираю її в поселення. Ти йдеш з нами. - прорік Володар.  

- Так Володарю. - відповів хлопець. 

Наші дні/ Our days

- Я говорила тобі що ні до чого доброго це все не призведе. - знову завела стара.

Люк був на грані. Він розумів що зрадити друга, все одно що зрадити самого себе. 

Він не був звичайним хлопцем яким його вважала більшість. 

На даний момент йому тисячу п'ятсот сорок три роки. Він зустрів Танатоса та його браті ще задовго до всього, що відбувалося після на землі. 

Він служив їм в одному з підземних царств, вірою та правдою. До того дня поки людей на захопила жадоба, розбрат, безчинство та жага до збагачення. 

За все своє життя Люк бачив багато. 

Але коли людей стало важко стримувати. Коли брат йшов на брата. А людей охопила жага влади та збагачення.

Жага війн.

Стримувати їх ставало дедалі важче.

Брати Танатоса розділилися. 

Кожен обрав власне місце правління на землі, та своє місце для чистилища душ. 

Люди не змінювалися. А їхні гріхи ставали дедалі важчими.

Їх не лякали тортури чистилищ, та подальший стран їхніх душ. Вони хотіли жити зараз. Жити життя не думаючи про його наслідки, і про те що прийде після життя.

Людей було не змінити.

Всі хотіли влади, всі хотіли збагачення. Люди почали правити над людьми, не задумуючись про наслідки власних дій.

Життя ставало дедалі важчим.

Штучні війни заради примарних трофеїв. Вбивства. Агонія до збагачення. Затьмарювали розум, і заплямовували їхні душі. 

Прибавляючи роботи для Володарів душ та темряви.

Забирати душі ставало дедалі важче. Танатос та його брати страждали він важкості провин людей, вони пропускали їхні тортури через себе. І здавалося нічого гіршого не придумаєш. 

Брати не могли впоратися з важкостями гріхів смертних, тому впроваджували дедалі важчі міри покарання для душ чистилища.

Та це не змінювало того що душа віддана в руки чистилища, та повернута назад не чинила ще гірших речей.

Тому було прийнято рішення - утилізовувати важкі провини душ. 

Душі стирали без права на існування, без права на переродження.

Зрештою дійшло до того, що душі почали забирати і в зовсім ранньому віці. 

Для очищення. Для жертви. Для схилення людей до розуміння швидкоплинності відведеного їм часу.

Та це не змінювало нічого. 

Люди вважають себе богами і досі.

Люди живуть задля втіхи власних Я, задля збагачення, задля влади. 

Люди збирають паперові трофеї, навіть не задумуючись, що одного дня вони стануть попелом та розвіються вітром.

Танатос був одним з найбезжальніших серед братів. Він ненавидів людську безглуздість, мартність та байдужість.

Він одним з перших запровадив важкі покарання для таких злочинів як: вбивство, знущання над слабшими, згвалтування. 

Йому не було шкода людей які відбувають свій термін очищення.

Та йому стало шкода її.

Дівчинку відмічену самою смертю.

Дівчинку з чистою душею.

Дівчинку яка поневолі обставин трапилася у нього на шляху.

Дівчинку через яку Він порушив власні закони.

Дівчинку з срібним волоссям та чистим серцем.

Дівчинку Лілію.

Вже тоді Вололар розумів на що йде. 

Йому доведеться забрати на вічне відбування покарання невинну душу. Душу продану її матір'ю за життя. Душу Лілі.

І якби би Він не пручався. Як би Він не хотів все змінити. Він би не міг вчинити по-іншому. Він би не зміг забрати її чисту душу.

Наче вона була послана в покарання чи нагороду Йому. А можливо те та інше одразу. 

Та було в цьому всьому одне велике але.