Обіцяй, що не закохаєшся

Від автора! Важливо! Пояснення, де я пропала!

Любі мої!

Відразу хочу подякувати усім, хто зараз прочитає моє звернення, адже це означатиме, що ви чекаєте продовження історії, і це, звісно, не може не радувати мене, як автора. Повірте, у мене ще ні разу в житті такої ситуації не було, коли я не могла мати настільки обмежений доступ до комп'ютера. З моїм шаленим трудоголізмом, я умудрялась навіть в лікарні після операції знайти час та робити бодай якісь замітки в доки. А тут просто плакати хочеться. 

На фоні перенесеної важкої хвороби та стресу сів зір. В якийсь момент я просто зрозуміла, що і в половину не бачу від того, що раніше бачила. (Вже вісім років томі я робила операцію і думала, що муки мої завершені, а ні) Лікар знову прописав окуляри, на жаль, на постійній основі. Дві пари. Одні для повсякденного носіння, інші для роботи. І оці для роботи підклали свинку. Бо потребували адаптації. Дозволялось у них працювати по трохи, спочатку від десяти хвилин на день, нарощуючи час. І цей час я звісно витрачала на основну роботу, а не на безплатний проект. На щастя адаптація завершилась. Окуляри підійшли (а могли й не підійти, чого я дуже боялась, лікар, зважаючи на мій діагноз, гарантії не давав) і тепер я нарешті вертаюсь до роботи. Звісно в досить бережному режимі, дотримуючись усіх рекомендації, і обстеження у мене ще на носі додаткові, а потім, якщо найстрашніший діагноз не підтвердиться, все одно щорічне обстеження, але я на коні. І сповнена оптимізму. А ви тримайте за мене кулачки! 

З любов'ю, ваша Ванілька!!!

Я створила свій канал в телеграмі, мені здається, так буде зручніше писати новини. Шкода, що не додумалась до цього раніше( Запрошую усіх!

https://t.me/Vanilka_Channel




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше