Ніжність душі

2. Світлина

Я сиджу і дивлюсь на світлину
Тих кого поруч немає - родину.

Вони далеко так зараз від мене.
Там, де спокій, де мирне небо.

Там у них вже заходить сонечко.
А в ліжечку не спить ще донечка.

Вона чекає, що відповість їй мати.
Хоча їй дуже хочеться спати.

"Він приїде, повернеться, спи.
Хай насняться тобі гарні сни."

А сама витирає сльози,
Які раптом з'явилися. "Боже!"

Вона просить про себе весь час:
"Хай повернеться він вже до нас!"

Подобається

#386 в Різне
#23 в Поезія

Відредаговано: 06.11.2026