Зранку прокинулась Меліса від крику
Убивця! Убивця! Убити лиходійку!
Спалити, утопити, чи ще щось зробити
Не можна їй біля нас жити!
Дівчина зовсім ще сонна була
Яка убивця? Що сталося?
Хто вмер? Кого не стало?
Все тепер її спокійне життя пропало!?
Вийшла вона до натовпу з хати
– Годі вам люди тут кричати! Яка я вбивця?
А натовп їй -
– Де ти була вчора вночі?
– Гуляла біля моря, співала пісні!
– То кажеш ти нікого не вбивала?
– звісно ж ні! - відповіла дівчина їм усім,
– Та як тобі вірити, ти ж вампір!?
– І що з того?- запитала вона,
– А те, що ти тут одна така!
– Отже я тепер не єдина!
– Це ж ти мою дочку убила! - сказала жінка якась
– Не убивала я нікого!
– Ми тобі не віримо!
– Що ж дуже шкода!
І після відповіді, вона зітхнула і в хату свою пішла.
***
Їй терміново потрібно було розібратись
Що робити?
Не можна втікати!
Ну годі, годі заспокойся давай –
Казала собі юна панна
Я ж не убивала, я не убивця!
І крові я п'ю лише ізрідка
Як я могла знекровити тіло?
Я не така дурна, не така сильна!
Та і навіщо мені це усе?
Ой моє лишенько! Ой моє горе!
Хитала вона головою
Уб'ють мене зараз
Більше напевно я не побачу море.
#220 в Детектив/Трилер
#115 в Детектив
#2593 в Любовні романи
#624 в Любовне фентезі
Відредаговано: 06.11.2024