Розділ 20. Знайдено вбивцю та зізнання.

Меліса з Ендрю до тієї таверни рушили,

І поставили собі за мету Антуана знайти.

Через декілька хвилин вже прибули

Зайшли в середину і сказали:

– Добрий день! Нам потрібно негайно на гору!

Всі відповіді потім, а зараз зберігайте спокій!

Чоловік, що там працював,

Просто на згоду кивнув і своє щось робити продовжав.

Вони швиденько на гору пішли,

Там тільки одна кімната на горі,

Вони різко в кімнату вломились,

На них в цій кімнаті перелякані і здивовані очі дивись.

– Добрий день, ми вас шукали!

Як добре, що ви за кордон не забрались!

– Добрий день, про що це ви?

Хіба я зробив  щось щоб ви мене шукали?

– Ні мій друже ти всього лиш вбивав,

А на мене провину скидав!

– Мелісо люба нікому не вір!

Я б ніколи нікому не нашкодив,

І точно не нашкодив би тобі!

– Хмм справді?

– Так, звісно так! Я ж тебе кохаю тому таке не сталося б ніяк!

– Знову ти за старе Антуан?

Чому ж ти тоді ховався і втікав?

– Я не ховався і не тікав,

Я тут взагалі то по справах!

– Яких? Цікавився як продавати кров тих нещасних?

– Яких? Ти про що? 

Я не скоїв нічого такого!

– Антуан! Годі брехати ми вже все знаємо!

Тільки я не розумію навіщо,

Що тобі зробили ті дівчиська?

Чи не так, що тобі зробила я?

– Ахахахаха яка ти смішна!

"Що тобі зробила я?"

Ти зі мною бути не захотіла!

А натомість з ним час проводила!

Він також людина!

Це все твоя провина!

Ти повинна була ще після першого вбивства зі мною бути!

А про цього детектива взагалі ніколи не думати!

Ти б просто втекла одразу зі мною,

Я був би поруч, твоє опорою!

Але ти цього не захотіла,

Натомість справжнього вбивцю знайти вирішила!

Ти чокнута дурепа, 

Ти мала бути завжди моєю!

Тому через тебе я був змушений,

Вбивати тих дівчат молодих!

– Ти не був змушений!

Ти просто йолоп мною одержимий!

Навіщо було стільки болю приносити?

– Ти все ще не зрозуміла?

Це все твоя провина!

Меліса ближче до нього підійшла,

І кулаком Антуану в обличчя врізала.

– Ідіот це не моя вина, що твоя одержимість з тобою вчинила!

Те, що ти божевільний виродок

Виключно з тобою пов'язано,

Та тих дівчат шкода всеодно!

Щоб тебе! Бісове лайно!

–Ти зараз же поїдеш з нами,

І все розкажеш перед суддями!

Нарешті хоч щось сказав детектив,

На обличчі в нього застиг подив.

– Я краще помру, аніж з вами піду!

– Що ж давай я тебе вб'ю!

Хоч так буде чесно, що мене називають вбивцею!

– Але ж Мелісо як ти можеш так?

Я ж тебе кохаю, моя люба!

– Ніяка я не твоя і ніколи не була!

Щоб тебе, який же ти шматок лайна!

– Не говори так зі мною!

Ти не маєш права!

– Чого я не маю, повтори?

Чи мені тобі зрову врізати?

– Ти такою не була,

Ти завжди тиха і добра!

– А зараз я страшенно розлючина!

Бо ти повівся гірше ніж свиня!

Та я цим порівнням свиню образила!

Щоб тебе якась зараза забрала!

– Ну все його поки достатньо насварили,

Ну пішли зі нами горе одержимий!

Він ще пручатися трохи став,

Але від Меліси ще один дістав,

І заспокоївся, руки йому Енрю зав'язав.

Вони нарешті до Департаменту дісталися,

Там зайшли в середину, і до головних зверталися:

– Добрий день, вибачте, що потурбували,

Але ви вам вбивцю власною персоною доставили!

– Добрий, тобто, що ви маєте на увазі?

– Це той вбивця, що в Остоні вбивав!

– Але як? Він же ж людина!

Це була справа вбивці-вампіра!

– Ох і справді, як де ти їх вбивав?

Про способи ти не розповідав!

– Я ж лікар, тож звісно іглою,

Дістав всю кров, а потім в спеціальні контир'єри!

– А як ти жертв знайшов?

– Та це легко, вони приходили добровільно!

Я сказав, що вони можуть за гарні гроші продати трохи крові,

А коли витягав крові багато вони непритомніли,

Тож забрати від них всю кров було легше простого!

А потім я проколював їм шею іглою більш товстою,

Так і вийшло на вб встао було скоєне не людиною!

– Ну зізнання ви почули!

Далі доручаю вам розгляд справи!

– Ніхто з нас цього не очікував,

Пройшло не так багато часу, а вже справу розкрито!

Ми попросимо вас ще в столиці залишитись,

Коли буде виголосино вирок ми вас відпустимо!