Розділ 17. Втеча.

Що ж завтрашній день настав,

Ендрю допитати Антуана планував.

Бо йому здалась його поведінка дивна,

То ж вирішити все було необхідно!

І ось пішов детектив до підозрілого,

Постукав у двері, але ніхто не відповів,

Він смикнув за ручку на дверях і ті відчинились,

І тут все прояснилось

В дому звісно ж нікого не було,

Цікаво...

Тож він злякався і  втік,

Сховався клятий негідник.

Ендрю пішов до Меліси,

– Не має вдома того хитрого лиса!

– Навіщо ж йому ховатись, втікати?

– Очевидно не хоче сісти за ґрати!

– Тож ви вважаєте, що вбивця таки він?

– Ні пані Меліса це ви вбивця, бо ви ж вампір!

– Щоо ви кажете не розумію!?

– Сарказм, ігоронія так зрозуміло?

– А-а так, але ви впевнені?

– Схоже на те!

Доречі, про що ви вчора  розмовляли ?

– Він пропонував разом втікати!

– І чому ж ви не погодились?

– А навіщо я маю ховатись?

– Хммм навіть не знаю,

А про що ще балакали?

– Та так як і минулі рази,

Що любить мене, вірить і хоче бути разом до смерті!

– До вашої чи до його?

– Ну очевидно до його,

Я ж не людина, жити буду довго!

– І то правда!

Тож він вам не розказав куди подався?

– Ні, напевно тому, що я відмовилась,

– Ще щось добавите шановна?

– Ще я розказала, що вже не підозрювана,

А ще про голку і медицину,

– То ви його так злякали,

Ви просто диво!

– Та я ж просто розповіла,

Мені цікава була його реакція)

– І як вам вона?

– Дивна і підозріла!

– Тож думаєте він і є вбивця?

– Чесно не знаю, я не можу зрозуміти!

– Що саме скажіть!

– Мотив, який він був,

– Ну от знайдемо його 

І ви запитаєте якого біса він так зробив!

– Буду чекати з нетерпінням,

– Тож займося пошуками пані Меліса,

– Так звісно я допоможу,

– Якщо це справді він можна його уб'ю?

– А що вже захотіли стати вбивцею?

– Якщо він тих нещасних вбив,

То смерть це найменше на що він заслужив!

– Ну це правда безперечно,

Далі буде небезпечно!

– Це я вже зрозуміла, 

Вам вже пора,

А я дещо придумала!

До вечора пане Енрю,

Тож ввечері на вас чекаю!

– Можливо зараз розкажете?

– Прошу вас трохи пізніше!

– Може і ви втечете?

– Ага саме так і є!

Тому вас і відправляю, 

Інакше як я свої речі позбираю!?

– Що ж тоді не буду заважати,

Сподіваюся до вечора вже не будете збиратись!

– Ох ну звісно, все буде готово!

– Пані Меліса ви підкидуєте у вогонь дрова!

– Ухх яка в нас приємна розмова!

– Добре я о шостій прийду!

– Знайдете хатину мою пусту)

Він поглянув на неї і головою махнув,

Розвернувся і вийшов.