Розділ 10. Третє вбивство та знайомство з детективом.

Через декілька тижнів Меліса знову з хати втекла,

Тихенько щоб ніхто не бачив до моря втекла.

Сподівалася там зустріти того чарівного хлопця.

Але навіть не помітила,

Як за нею якась постать спостестерігала і слідкувала.

Дівчина стояла на місці,

Зорі відображались в воді,

І якби не було так пізно,

То б не поспішала додому йти.

"Що ж його я так і не зустріла,

Але хоча б трохи відпочила"

Подумала панна, 

Легенько розвернулася і додому пішла.

І як ви вже можете здогадатись,

Тільки одне наступного ранку могло статись!

Знову лиха звістка прийшла:

"Минулої ночі знекровили третє дівча!"

Засумувала Меліса,

Важкий тягар на душі:

"Що ж мені ніхто не повірить

Буду чекати смертної кари "

Її серце як скажене калатало.

Тут почувся стукіт в двері ,

Скільки це коштує нервів,

Та за дверима було не краще,

Відкрила вона і подумала:

"От же нещастя!"

– Добрий день, пані Месіло я детектив  Ендрю Ост!

– Добрий день, заходьте, - по тілові пройшовся мороз,

– Ви ж знаєте причину мого візиту?

– Звісно знаю, та я до убивств не причетна!

– І як ви це можете довести?

– Поки ніяк, але це мені мені буде до снаги!

– Дуже цікаво! Що ж поглянем)

– У вас також доказів немає!

– В мене є свідок пані Мелісо!

– Свідок не скоєного мною вбивства?

– Привіт дорогенька Меліса моя! 

Голос був до болі знайомий і це був Антуан.

– Що...? Що ти тут робиш?- спитала Меліса

– Я буду свідчити в справі про вбивства!

– Як це? Я не розумію!

– Мила ти кожну ніч коли вбивали на вулицю виходила!

– Про що ти взагалі говориш?

– Не роби з себе дурненьку! Ти сама все добре знаєш!

– Нічого я не знаю, я вдома сиділа!

– Ой та годі тобі! Не розумію чи дурна ти, чи сміла!

– Годі сперечатися !– мовив детектив,

– Я обов'язково розберуся хто і що наробив!

Всі позамовкали на не довгу мить ,

Меліса здивовано дивилась на них,

Щось тут не так!

Кричала душа,

Вона ж бо нікого не вбивала хоч втікала!

"Не розумію "

Тихо Меліса собі пробурмотіла.

–Добре тоді я завтра прийду і допит вам влаштую!

– Дякую вам, тоді до завтра! - відповіла вона детективу

– Гарного дня!

– І вам також щасливо!

Вона поглянула на Антуан,

Він усміхався якось підозріло.

"Та що ж трясця відпобувається вже нічого не розумію!"