Розділ 10. Третє вбивство та знайомство з детективом.

Через декілька тижнів Меліса знову з хати втекла,

Тихенько щоб ніхто не бачив до моря втекла.

Сподівалася там зустріти того чарівно хлопця

Але навіть не помітила вона

Як за нею якась постать спостестерігала і слідкувала.

Вона стояла на місці

Зорі відображались в воді

І якби не було так пізно

Вона б не спішила додому йти

"Що ж його я так і не зустріла,

Але хоча б трохи відпочила"

Подумала вона, 

Легенько розвернулася і додому пішла.

І як ви вже можете здогадатись

Тільки одне наступного ранку могло статись!

Знову лиха звістка прийшла

Минулої ночі знекровили третє дівча!

Засумувала Меліса

Важкий тягар на душі

"Що ж мені ніхто не повірить

Буду чекати смертної кари "

Її серце як скажене калатало.

Тут почувся стукіт в двері 

Скільки це коштує нервів

Та за дверима було не краще

Відкрила вона і подумала

"От же нещастя!"

– Добрий день, пані Месіло я детектив  Ендрю Ост

– Добрий день, заходьте, - по тіло пройшовся мороз,

– Ви ж знаєте причину мого візиту?

– Звісно знаю, та я до убивств не причетна!

– І як ви це можете довести?

– Поки ніяк, але це мені мені буде до снаги!

– Дуже цікаво! Що ж поглянем)

– В вас також доказів немає!

– В мене є свідок пані Мелісо!

– Свідок не скоєного мною вбивства?

– Привіт дорогенька Меліса моя! 

Голос був до болі знайомий і це був Антуан.

– Що...? Що ти тут робиш?- спитала Меліса

– Я буду свідчити в справі про вбивства!

– Як це? Я не розумію!

– Мила ти кожну ніч коли вбивали на вулицю виходила!

– Про що ти взагалі говориш?

– Не роби з себе дурненьку! Ти сама все добре знаєш!

– Нічого я не знаю, я вдома сиділа!

– Ой та годі тоді! Не розумію чи дурна ти, чи сміла!

– Годі сперечатися !– мовив детектив,

– Я обов'язково розберуся хто і що наробив!

Всі позамовкали на не довгу мить 

Меліса здивовано дивилась на них,

Щось тут не так!

Кричала душа

Вона ж бо нікого не вбивала хоч втікала!

Не розумію 

Тихо Меліса собі пробурмотіла.

–Добре тоді я завтра прийду і допит вам влаштую!

– Дякую вам, тоді до завтра! - відповіла вона детективу

– Гарно дня!

– І вам також щасливо!

Вона поглянула на Антуан

Він усміхався якось підозріло

"Та що ж трясця відпобуваєть я вже нічого не розумію!"