Минуло три дні
І три ночі
Біля її хати стояли охоронці
Вона під домашнім арештом була
Але рада, що хоча б жива
Прийшов до неї Антуан
Він був єдиним другом-хлопцем
Парубок був високий, з чорним як ніч очима
Йому вже 10 років подобалась ця дівчина
Та взаємністю вона відповідала
Вона людей любила
Але про кохання з ними навіть і не думала
Бо жити і сотню літ
Вона все-таки вампір
А він людина
Такої думки дотримувалася дівчина
Він взяв її за руку та ти тихо ніжно сказав:
– Ти будь зі мною кохана Мелісо, давай утечемо!
– Ні! Нікуди я втікати не буду! Я вчиняла жодне зло!
– Я вірю тобі і знаю тебе, але вони тебе вб'ють
– Якщо я знайду вбивцю то мене не покарають!
– То давай я тобі допоможу!?
– Ні не потрібно я сама собі дам раду!
– Добре не буду тобі заважати!
– Дякую, йди додому, бо хочу трохи поспати!
Він відвернувся і геть пішов
Їй наче на рані розійшовся шов
Вона не хотіла його наражати на небезпеку
Але і до розв'язки читачі ще досить далеко!
#238 в Детектив/Трилер
#127 в Детектив
#2741 в Любовні романи
#658 в Любовне фентезі
Відредаговано: 18.11.2024