Одного разу на березі моря ,
Гуляла дівчина вночі ,
Не знаючи, що їй приготує доля ,
Співала пісню про діву морську закохану у моряка,
Про кохання яке пов'язало пару на віки ,
Від місячного сяйва в дівчини в очах були блискітки.
Волосся її розвівав вітерець ,
Вона думала, який їй життя підготує кінець ,
Гуляючи вона не бачила,
Як за нею таємнича фігура спостерігала ,
Дівчина милувалась зорями на небі,
Тоді як та особа, була зачарована в її красі.
То був парубок молодий ,
Дуже хоробрий, красивий, але завжди сумний,
По справжньому він усміхатися не міг,
Він людей остерігався,
Але він їх і беріг,
Бо в тому світі,
Де жили ці двоє,
Так багато розпачу,
Так багато горя,
Так і в них двох склалася важко доля ,
І ось він і не побачив ,
Як швидко час пролетів ,
І щоб він там собі не хотів ,
Та змушений був геть іти.
А на наступний день ,
Лиха, сумна звістка прийшла:
"Увечері минулої ночі
Убили молоде дівча!"
Ніхто не знав чому,
Та всі знали як!
Її знайшли знекровлену,
І це був просто жах.
Жорстоке убивство!
Убив вампір?
Але в містечку лиш один жив такий ,
Та убивати їй заборонено ,
І не розумно, і не дозволено !
І сенсу не було вбивати дівча,
То що ж тоді сталося питаюся я?
#229 в Детектив/Трилер
#129 в Детектив
#2720 в Любовні романи
#651 в Любовне фентезі
Відредаговано: 20.12.2024