Розділ 8 "Одягнена для нього"

Ангеліна

Спустившись з сходів я помітила, як Дамір, щось дуже зосереджено друкував у телефоні. А коли побачив мене у своєму одязі почав несподівано посміхатися, як підліток. По справжньому.

-Чому смієшься? - я чудово знала чому. Тому що я в цьому одязі схожа на безхатька.

-Тобі дуже личить мій одяг, - з посмішкою на губах сказав він та заховав телефон у кишеню своїх штанів.

Він уже встиг переодягнутись. І я просто не могла відвести від нього погляду... Його коротка, чітка стрижка, волосся чорне, як смола, брови густі, а очі... Очі - це щось неперевершене, темні, карі в яких можна загубитися і не знайти виходу назад, а губи... пухкі. І ця його щетина додавала йому тільки брутальності. Його тіло можна було зрівняти з тілами груцьких богів, воно було ідеальне, ніби виковане зі сталі. Великі м'язи, які перекочувались під чорною сорочкою, смаглява шкіра покрита безліччю тату, які я з радістю переглянула б та обвела пальчиком кожен контур. На кисті красувався дорогезний годинник. Було таке відчуття, ніби він був повністю вкритий чорнилом, аджу з під коміру сорочки виднілось тату, на кистях рук також було видно та на пальцях. Ці тату виглядали, ніби його історія про, яку він ніколи. нікому не розповідав.

-Гей, все добре? - з насмішкою у голосі спитав Дамір.

І мої щічки покрились рум'янцем, адже я його напевно дуже довго розглядала. Ангеліна, Ангеліна тільки ти так можеш.

-Ні... е... Тобто так, все в порядку, - сором який... Ніби ніколи не бачила мужика Ангеліно. Хоча такого точно не бачила.

-Ну гаразд поїхали, щоб не спізнитись на роботу, - сказав Дамір.

-Звичайно, - і побігла на вихід...

У машині ми їхали мовчки. Я дивилася на вулицю, а потім на нього. Його погляд був спокійним, уважним, і від цього мені ставало тепліше і водночасно хвилююче. а потім я не помітила, як я почала відверто його розглядати.

І дамір звичайно все помітив... Чорт...

Його очі розширились, на обличчі з'явилась щира радість. Я відчула полегшення і задоволення - маленький, але важливий крок у новий світ.

Як тільки ми під'їхали до мого під'їзду він коротко, але з усмішкою сказав:

-Чекаю тебе тут, разом поїдемо в офіс.

-Гаразд, я не довго, - видала я це на одному диханні.

Підіймаючись на ліфті, я вирішила, що сьогодні буде дуже красива та незвичайна.

Забігла швидко до себе в квартиру. Добре, що батьки поїхали назад до себе додому, тому що не знаю, як я пояснювала, де була цілу ніч.

На швидку руку зробила макіяж. Я могла сміло сказати, що я красива. Тому швидко вклала брови гелем та нафарбувала вії чорною тушшю. Губи у мене від природи пухкі, тому ніколи не колола їх. Швидко нафарбувала блиском та пішла до шафи вибрати вбрання.

Мій погляд зупинився на дуже красивій сорочці. Вона була ніби мереживна, але під нею є ще біла підкладка, яка не дозволяє побачити зайве, тому беру саме її. Тепер черга штанів. Я не хочу чогось звичайного, тому взяла спідницю, яка з розрізом від середини стегна до підлоги. Я її нещодавно придбала. Ну і звичайно рожева білизна,як можна зрозуміти я амбасадор цієї білизни.

Прийшов час для волосся. Воно від природи у мене пряме, тому просто підкрутила кінчики. І додала маленькі стрілочки на очі, щоб вони були більш виразними.

-Ну все, я готова, - поки я збиралася я помітила, що постійно посміхаюся.

Ангеліно, НЕ можна закохуватись, знову повторила я для себе. Але схоже, що уже запізно. Про це я потім подумаю, зараз я хочу виглядати на всі сто.

Вибігла у коридор та взяла сумочку, гаманець, розчіску та телефон. На сорочку накинула пальто, а от з взуттям проблема... Я не знаю, що взувати.

-Згадала, - вигукнула та побігла до шафи у кімнату. Я нещодавно купила собі туфельки з закритим носочком, але з височенькою шпилькою. Чудово. Беру їх.

Вибігла назад у коридор та пикнулась своїми улюбленими парфумами та побігла до Даміра. Він напевно уже зачикався мене.

Цікаво, як він відреагує на мій такий сміливий образ...