2. Голкомет: тисяча пострілів, мегавати в імпульсі й універсальна пускова платформа

Багато фунціональний голкомет



Полегшена модифікація

---
Автор вихідної концепції голкомета: Володимир Кухаренко, «Характерники».
https://booknet.ua/book/xarakterniki-pochatok-chastina-1-b456132
Інженерний розбір і hard-SF реконструкція: Максим Тютюнников.
Запропоновану технічну версію голкомета погоджено автором і прийнято для подальшого використання в каноні твору.
---

За основу беру голкомет зі світу Володимира Кухаренка «Характерники. Початок».

У вихідному варіанті це компактна зброя, приблизно габаритів великого пістолета. Вона стріляє надтонкими металевими голками, має магазин приблизно на тисячу пострілів, майже безшумний режим і окремі бронебійні боєприпаси. Голки повинні пробивати індивідуальний захист, важкі бронекостюми, а в окремих сценах — навіть броню бойових машин. Передбачається також інтеграція з мислезв'язком і системами прицілювання.

На перший погляд це класична фантастична суперзброя: маленька, тиха, майже без віддачі, боєприпасів багато, броню пробиває.

Але цікаве тут у тому, що більшу частину концепції не треба викидати.

Потрібно лише перестати думати про голку як про «дуже гостру кулю, яка через малу площу контакту пробиває все». Мала площа контакту сама по собі не дає безмежної бронепробивності. Для проникнення важливі швидкість, маса, довжина пенетратора, щільність і міцність матеріалу, стійкість при ударі та властивості самої броні.

А потім можна зробити ще один крок.

Якщо зброя все одно є електромагнітним прискорювачем, вона не зобов'язана кожного разу розганяти снаряд до максимальної швидкості. Енергію імпульсу можна регулювати під конкретне корисне навантаження.

Тому в hard-SF версії голкомет я б визначив так:

Голкомет — компактний програмований електромагнітний прискорювач, здатний задавати різні профілі розгону для різних корисних навантажень: від легких протипіхотних голок і важких кінетичних пенетраторів до сенсорів, ретрансляторів, димових капсул, модулів РЕБ і транспортних контейнерів з мікродронами.

Тобто його головна перевага — вже не тільки великий боєкомплект.

Голкомет стає універсальним способом виконати задачу:

доставити потрібний об'єкт у потрібну точку простору з тією швидкістю й тим прискоренням, які цей об'єкт здатен пережити.

Це не обов'язково буквально рейкотрон із двома рейками. Для такої зброї навіть краще залишити ширше формулювання «електромагнітний прискорювач»: майбутня система може використовувати котушки, індукційний розгін, розподілене живлення, рекуперацію магнітної енергії або комбіновану схему.

Головна зміна стосується боєприпасів. Однієї універсальної «чудо-голки» бути не повинно.

Легка протипіхотна голка має бути дуже малою, дешевою і придатною для масового вогню. Після проходження захисту вона повинна втрачати стійкість, фрагментуватися або іншим способом швидко віддавати енергію цілі. Інакше надто тонкий пенетратор може просто прошити м'яку ціль вузьким каналом і винести значну частину енергії далі.

Важка протиброньова версія — це вже не зовсім «голка», а малий довгий кінетичний стрижень. Вибухівка йому не потрібна. Принцип той самий, що у сучасних довгострижневих бронебійних боєприпасів: максимальна частка маси працює саме як пенетратор.

А сенсор, мікродрон або постановник перешкод — навпаки, не переживе сотні тисяч g. Йому потрібен набагато м'якший і довший профіль прискорення, менша початкова швидкість і транспортна оболонка, яка прийме удар при посадці або розкриється вже в польоті.

Саме тут регульований електромагнітний розгін дає голкомету властивість, якої майже немає у звичайної стрілецької зброї: одна пускова система може працювати з боєприпасами, що відрізняються за енергією на порядки.

І ще одне. Якщо автор хоче залишити магазин на тисячу пострілів, це якраз можна зробити. Найбільша проблема такого голкомета — не запас снарядів і навіть не загальна енергія.

Найважчі речі починаються з імпульсної потужності, тепла, віддачі й механічної сумісності різних корисних навантажень.

Як це може виглядати в книзі

Епізод 1. Очі попереду

До колишнього адміністративного корпусу було трохи більше трьохсот метрів відкритої промзони. Частина вікон стояла без скла, інші закрили металевими щитами. На даху виднілася антена, але з цієї відстані неможливо було зрозуміти, чи вона взагалі працює.

Саймон лежав за бетонною плитою й водив маркером по фасаду.

— Треба побачити двір, — сказав Гліб.

Саймон перевів голкомет на спеціальну касету. Окрім основного магазину з легкими голками, зброя несла дванадцять великих комірок: два мікродрони, кілька камер і сенсорів, маяки та ретранслятори.

Він вибрав сенсорний модуль. На прицілі коротко з'явилося: SENSOR / 164 m/s. Імпульсний накопичувач зарядився лише частково — електроніку не треба було розганяти, як сталеву голку.

Капсула пішла по пологій дузі й ударилася в стіну під самою покрівлею. М'який зовнішній корпус зім'явся, погасивши залишок швидкості, а камера закріпилася на бетоні. За кілька секунд у мережі з'явився новий канал із видом уздовж даху.

— На даху чисто, — сказав Гліб.

Саймон уже заряджав мікродрон. Його капсулу він послав вище, через будівлю. Над внутрішнім двором оболонка розкрилася, апарат випустив чотири промені з гвинтами й перейшов у керований політ.

На зображенні відкрився двір: дві машини біля службового входу, шестеро людей поруч із ними, ще троє під навісом. Під маскувальною сіткою стояв великий прямокутний блок.

— Генератор? — спитав Саймон.