Розділ 4: Магічний опір та мідні труби

Двері прочинилися зі скрипом, який Ярина давно обіцяла усунути за допомогою краплі мастила, але щоразу відкладала. Цей звук був її стратегічним ресурсом: він давав рівно дві секунди на те, щоб змінити вираз обличчя з «як же ви мені всі набридли» на професійне «я вас уважно слухаю».

На порозі стояв Еліас. Виглядав він так, ніби щойно намагався зупинити табун розлючених коней силою думки, і коні впевнено перемогли. Його мантія була заляпана чимось яскраво-синім, а в бороді заплутався клаптик пергаменту з обгорілим краєм.

— Ярино, я більше не можу! — вигукнув він замість вітання, заходячи в кабінет і нервово вдихаючи аромат лаванди, наче кисень. — Твій «закон сполучених посудин» щойно вступив у жорсткий конфлікт із моїм «законом ефірного розширення». І, мушу визнати, фізика перемагає з рахунком три-нуль на користь локального потопу в моїй лабораторії!

Ярина зняла окуляри й втомлено потерла перенісся. — Еліасе, сідай. Дихай. Лаванда — це не просто елемент декору, це твій шанс не стати моїм наступним пацієнтом у журналі під заголовком «Магічне вигорання». Що знову пішло не за планом?

Маг впав у крісло-качалку, яке під його вагою жалібно, але звично рипнуло. — Я намагався магічно зміцнити коліно головної труби, як ти просила. Хотів надати металу міцності алмазу. Але замість того, щоб просто тримати тиск, стабілізуючий кристал вирішив, що вода — це його особистий ворог. Він почав її нагрівати! Тепер у нас не просто водопровід, у нас гейзер у всьому правому крилі замку. Кухар у захваті — тепер він може варити яйця прямо в раковині, але мої сувої... мої безцінні розрахунки щодо Туману ледь не перетворилися на мокре пап'є-маше!

Ярина мимоволі всміхнулася, уявляючи ошелешеного кухаря та киплячу раковину. — Значить, ми випадково винайшли централізоване гаряче водопостачання. Запиши це як «побічний успіх експерименту». А щодо труб — ми просто замінимо магічний резонатор на звичайний свинцевий клапан. Розумієш, Еліасе, іноді магія — це занадто складна надбудова для такої фундаментальної речі, як гравітація.

Маг трохи заспокоївся, почавши ритмічно гойдатися у кріслі. Його погляд зачепився за папери на столі. — Знаєш, Ярино, іноді я тобі заздрю. У тебе все так лінійно: причина, наслідок, важіль. А в мене... — він кивнув у бік вікна, де за склом клубочилася сіра, майже жива млява маса. — Туман не підпорядковується важілям. Він відчуває нас. Він живиться нашою невпевненістю.

— Саме тому ми над цим працюємо вже рік, друже, — Ярина підсунула йому горнятко зі своїм фірмовим «цикорій-стайлом». — Ми зробимо Туман частиною системи. Якщо він — енергія, ми змусимо його крутити наші турбіни. Ми приручимо його через механіку.

Маг зробив ковток, скривився від смаку «лопухової кави», але в його очах знову блиснув вогник наукового азарту. — До речі, про енергію та інтенсивні поля... Я бачив нашу гостю. Юліанну. Вона пройшла повз лабораторію, притискаючи хустку до носа, і запитала, чи не соромно мені, великому магу, займатися «брудною сантехнікою».

— І що ти відповів? — Ярина зацікавлено підняла брову.

— Я відповів, що сантехніка — це найвищий прояв турботи про ближнього. Бо без чистої води навіть найшляхетніша дама через три дні почне пахнути як стара кобила після маршу.

Ярина розреготалася — вперше за цей виснажливий день її сміх був щирим і дзвінким. — Еліасе, ти геній. Це було грубо, недипломатично і абсолютно справедливо з точки зору санітарії.

— Вона назвала мене «божевільним старим», — задоволено додав маг. — Але, Ярино... будь обережна. Вона затрималася біля мого столу. Довго дивилася на твої креслення вентиляційної системи. Вона нічого не зрозуміла в цифрах, але вона зрозуміла головне: це твоя зброя. Твоя влада над цим домом. А жінки на кшталт Юліанни терпіти не можуть, коли у когось зброя краща за їхні вії.

Ярина знову вдягла окуляри, і її погляд миттєво став діловим, як лезо скальпеля. — Нехай дивиться. Креслення — це лише папір і туш. Сила — в цілісній системі, яку я вибудовувала два роки. І якщо вона спробує встромити шпильку в мої шестерні, вона дізнається, чому мій кабінет розташований саме в колишній катувальні. Символізм — велика річ, Еліасе. Навіть для психолога.