Розділ 60. Верховна Рада

Вони дісталися столиці на четвертий день, виснажені, але вчасно, — і магістра Північного округу, попереджена терміновим повідомленням, надісланим ще з дороги, зустріла їх особисто біля воріт міста, обличчя її виказувало ту саму суміш тривоги й рішучості, яку Данило бачив у ній щоразу, коли справа торкалась чогось справді критичного.

Столиця зустріла їх шумом, метушнею, незліченними вежами й будівлями, значно величнішими за все, що Данило бачив досі за цей довгий, виснажливий рік, — і, попри втому чотириденної, безперервної дороги, він відчував, як напруження наростає з кожним кроком углиб цього незнайомого, потенційно ворожого міста, серця тієї самої влади, яку він так довго намагався змінити.

— Розкажи мені все, — сказала магістра, коли вони нарешті опинились у безпечному, приватному просторі її столичної резиденції.

Данило переказав кожну деталь, — попередження Кадмуса, підступний артефакт, битву конструкцій біля русла, Валдренове мовчазне, але красномовне зізнання в момент поразки.

Магістра слухала це мовчки, обличчя її ставало дедалі суворішим із кожним новим фактом, — а коли він закінчив, довго сиділа мовчки, обмірковуючи вагу щойно почутого.

— Верховна Рада збирається завтра вранці, — сказала вона нарешті. — Валдрен, найпевніше, уже готує власну версію подій. Нам треба представити наші докази якомога переконливіше, до того, як його впливові союзники встигнуть похитнути думку решти магістрів.

Наступного ранку зала засідань Верховної Ради, значно величніша за приміщення, де відбувався попередній з’їзд регіональних керівників, наповнилась гулом голосів, — десятки найвпливовіших постатей Колегії королівства зайняли свої місця, кожен зі своєю свитою радників, кожен готовий вислухати справу, важливість якої вже встигла поширитись найпотаємнішими каналами столичних чуток.

Валдрен сидів на почесному місці серед найстарших магістрів, обличчя його виказувало ту саму холодну, вивірену незворушність, яку Данило пам’ятав із їхньої останньої, найважчої зустрічі, — але тепер, придивившись уважніше, Данило помітив тонкі, майже непомітні ознаки напруження, які видавали справжній стан старого магістра попри всю зовнішню самовладу.

— Шановні члени Ради, — почала магістра Північного округу, коли слухання нарешті офіційно розпочалось, — сьогодні ми розглядаємо звинувачення надзвичайної ваги проти магістра Валдрена, — звинувачення в навмисному спричиненні смертей і каліцтв заради виправдання власної політичної позиції.

Гул тривожних голосів прокотився залою, — і Валдрен, підводячись, обличчя його виказувало те саме, холодне обурення, яке він, певно, готував заздалегідь для цього моменту.

— Це обурливе, безпідставне звинувачення, — сказав він, голос його бринів тією самою переконливою впевненістю, яка робила його небезпечним ворогом. — Побудоване на словах наляканого архіваріуса, підозрілих статистичних збігах, і зізнанні, яке насправді не було зізнанням, а звичайним, професійним обміном тактичними міркуваннями під час законної інспекції.

Данило, підводячись, коли настала його черга говорити, відчував, як серце калатає важче, попри всю підготовку, попри всю впевненість у справедливості власної справи.

— Шановні магістри, — сказав він, звертаючись до всього зібрання, — дозвольте представити докази, здатні, сподіваюсь, розвіяти будь-які сумніви щодо правдивості цих звинувачень.

Він виклав кожен доказ методично, ретельно, — свідчення Северина Кольби, прочитане вголос перед усім зібранням; карту з позначеними сімнадцятьма трагедіями, чий підозрілий патерн уже неможливо було пояснити простим випадком; листи Кадмуса, анонімні, але детальні, підкріплені точністю передбаченої дати й механізму атаки.

— А цей артефакт, — сказав він нарешті, дістаючи мертвий, вичерпаний предмет, який Валдрен використав під час нападу, — становить найпряміший, найнезаперечніший доказ з усіх. Створений із застосуванням найглибших теоретичних принципів, доступних лише вузькому колу найвищих магістрів, спрямований конкретно проти мого особистого захисту, активований особисто магістром Валдреном у присутності свідків.

Він передав артефакт найближчому з магістрів для огляду, — і кілька досвідчених членів Ради, по черзі торкаючись предмета власним чуттям, підтверджували вголос, з наростаючим здивуванням, точність і складність символів, вирізьблених на його поверхні.

— Це справді робота найвищого теоретичного рівня, — визнав один із них неохоче. — Жоден звичайний маг не володіє знанням, достатнім для створення чогось подібного.

Один із молодших магістрів, сидячи неподалік, підняв руку, перериваючи.

— Хто саме ці свідки? — спитав він гостро. — Чи готові вони підтвердити ваші слова особисто, під офіційною присягою?

Данило кивнув, звертаючись до дверей зали.

— Так, — сказав він. — Один із них тут, готовий свідчити.

Вартовий, що супроводжував Валдрена того дня, увійшов повільно, обличчя його виказувало ту саму внутрішню боротьбу, яку Данило бачив у ньому під час першої, критичної миті сумніву.

— Розкажи Раді, що ти бачив, — сказав Данило тихо.

Вартовий довго мовчав, дивлячись на свого колишнього магістра, а тоді, зібравшись із духом, почав розповідь, — про артефакт, про раптове посилення тремтіння русла, про Валдренові слова, вимовлені у пориві щойно пережитої поразки.