Розділ 56. Останнє попередження

Октавія працювала над листом до Кадмуса довго, ретельно добираючи кожне слово, — послання, замасковане під звичайний, офіційний запит про хід підготовки до наступної інспекції, приховуючи в собі закодоване прохання про будь-яку додаткову інформацію, яку він міг би безпечно надати.

Вона сиділа за тим самим столом у бібліотеці, де провела вже незліченні години, вивчаючи архівні записи, зіставляючи дати й локації, шукаючи правду, схована за десятиліттями ретельно прихованої змови, — і тепер, пишучи цей останній, найважливіший лист, відчувала, як усі попередні місяці розслідування зводяться до цього єдиного, критичного моменту.

— Якщо він справді автор попереднього попередження, — сказала вона Данилові, показуючи готовий текст, — він зрозуміє прихований сенс цих рядків. Якщо ні, — лист виглядатиме просто як звичайна, необов’язкова кореспонденція.

Данило кивнув, схвалюючи цю обережну, ретельно виважену формулювання.

— А якщо він викаже нас? — спитав він, попри всю довіру до цього плану. — Якщо цей лист опиниться в руках Валдрена?

Октавія довго думала над цим ризиком.

— Тоді ми втратимо елемент несподіванки, — визнала вона чесно. — Але, Даниле, ми й так знаємо про його план. Питання лише в тому, чи дізнаємось достатньо деталей, щоб підготуватись належним чином, чи муситимемо покладатись тільки на здогади.

Данило кивнув, приймаючи цей аргумент, — і лист вирушив тим самим обережним, непрямим шляхом, яким вирушало б будь-яке інше делікатне послання цього небезпечного розслідування.

Відповідь прийшла швидше, ніж вони очікували, — усього за три дні, доставлена тим самим анонімним, ретельно замаскованим способом, яким прийшло перше попередження.

Октавія розгорнула листа тремтячими руками, і Данило, спостерігаючи за виразом її обличчя, бачив, як тривога поступово змінюється чимось схожим на приголомшене полегшення.

— Він відповів, — сказала вона. — І цього разу підписався, — не повним ім’ям, лише ініціалом, але достатньо, щоб підтвердити те, що ми підозрювали.

Вона прочитала листа вголос, голос її тремтів від хвилювання:

«Дякую за твою обережність. Так, я той, кого ти шукаєш. Я не можу продовжувати діяти повністю анонімно, — надто небезпечно, надто ризиковано для нас обох, якщо я намагатимусь підтримувати цей контакт невизначено довго. Тому востаннє, — ось те, що я знаю.

Артефакт готовий. Валдрен планує особисто доставити його до русла поблизу вашої школи через тиждень, під виглядом звичайної, офіційної інспекції, домовленої заздалегідь через мене самого. Він активує його безпосередньо на місці, у присутності Данила, сподіваючись, що конструкція захисту зреагує на близькість артефакта так само, як реагувала б на природне тремтіння русла, — і саме ця реакція стане тим механізмом, який зруйнує захист зсередини.

Я не можу зробити більше, не наражаючи на смертельний ризик і себе, і вас. Це моє останнє послання. Прошу вас, урятуйте його, урятуйте себе. Я вірю, попри все, у справедливість справи, якій ви служите».

Тиша, що впала над кімнатою, коли Октавія закінчила читати, була важка, повна нового, гострого розуміння масштабу небезпеки, що щойно набула конкретної, невідворотної форми.

— Тиждень, — прошепотів Данило. — У нас лишається лише тиждень.

Аврен, обмірковуючи механізм щойно описаної атаки з тією самою методичною ретельністю, тихо промовив:

— Це підступний задум, — сказав старий магістр. — Артефакт не атакує напряму. Він імітує саме те природне тремтіння, на яке твоя конструкція навчена реагувати, — і в цьому обмані криється справжня небезпека. Твій захист, розпізнаючи фальшивий сигнал як справжній, сам відкриє двері для руйнування.

Данило кивнув, відчуваючи, як холодний, аналітичний жах пронизує його зсередини, — розуміння того, наскільки витончено Валдрен використав саме той принцип, на якому базувалась його оригінальна конструкція, обертаючи силу проти її ж творця.

— Тоді нова, трьохшарова конструкція має значення ще більше, ніж я думав, — сказав він повільно. — Якщо буферний шар справді здатен розрізняти справжнє тремтіння від штучно імітованого, — це може стати єдиним захистом проти саме такого типу підступу.

Морана, що слухала це разом із рештою, тихо спитала:

— А офіційна інспекція? — спитала вона. — Кадмус казав, що вона домовлена заздалегідь через нього самого. Чи означає це, що Валдрен приїде особисто, під виглядом звичайного, законного візиту?

— Здається, так, — сказав Данило, розум його вже гарячково розкладав цю нову інформацію на частини. — Це означає, що ми не можемо просто відмовити йому у в’їзді чи діяти відкрито проти нього, не порушуючи умов самої угоди, яку ми так довго намагались зберегти.

Аврен, обмірковуючи ситуацію з тією самою зваженою мудрістю, тихо промовив:

— Це і є найнебезпечніша частина його плану, — сказав старий магістр. — Він діє під прикриттям законності, ховаючи справжній намір за офіційним, дозволеним візитом. Якщо ми спробуємо зупинити його відкрито, — це ми виглядатимемо порушниками угоди, а не він.

Данило довго сидів мовчки, обмірковуючи вагу цього тактичного виклику, — і холодний, вивірений розум, попри тривогу, вже почав шукати спосіб перетворити цю здавалося б непереборну перешкоду на можливість.