Розділ 25. Умови магістри

Відповідь прийшла на п’ятий день, доставлена тим самим довіреним гінцем, який відносив перший лист, — і Данило, розгортаючи запечатаний конверт при світлі вечірнього вогнища, відчував, як серце калатає важче за будь-яку попередню мить очікування цього довгого тижня.

Гінець, виснажений тижнем безперервної дороги, стояв неподалік, чекаючи можливих подальших доручень, — і Данило, помітивши це, кивнув Остапові подбати про відпочинок і їжу для втомленого посланця, перш ніж повернутись увагою до самого листа, тримаючи його тремтячими від хвилювання руками.

«Я приймаю твою пропозицію діалогу, — писала магістра тим самим офіційним, але не позбавленим людяності почерком. — Пропоную зустрітись у місті Броварня, на кордоні між Північним і Центральним округами, за десять днів від дати цього листа. Я прийду особисто, з мінімальною охороною, — не більше десяти вартових, достатньо для особистої безпеки, недостатньо для будь-якої спроби захоплення. Очікую того самого від тебе — прийти без прихованої армії, готовим до чесної, відкритої розмови».

Данило довго тримав листа, перечитуючи умови знову й знову, — і холодний, вивірений розум, попри хвилювання, вже почав розкладати кожну деталь пропозиції, шукаючи в ній як можливості, так і приховані небезпеки.

— Броварня, — сказала Морана, читаючи через його плече. — Я чула про це місто. Торгове, нейтральне, не належить безпосередньо жодному з великих родів чи впливових магістрів.

— Розумний вибір, — визнав Аврен, що приєднався до розмови. — Достатньо публічне, щоб ускладнити будь-яку спробу таємного насильства з обох боків, достатньо віддалене від столиці, щоб магістра не наражала на ризик власну резиденцію.

Тесь, слухаючи це, насупився, обличчя його виказувало неприховану тривогу.

— Десять вартових — це все одно десять озброєних людей, — сказав він. — А ми не знаємо напевно, наскільки вони кваліфіковані, чи можуть бути магами, здатними діяти швидше за будь-яку фізичну зброю.

— Слушне зауваження, — сказав Данило. — Нам потрібні власні гарантії безпеки, не менш ретельні за ті, що ми готували для зустрічі з Октавією.

Октавія, що сиділа неподалік, кивнула, обмірковуючи практичну сторону питання.

— Я можу допомогти визначити, хто з можливих вартових насправді становить магічну загрозу, — сказала вона. — Роки роботи в Колегії дали мені знання облич і репутацій більшості серйозних магів на службі магістри.

Данило кивнув, відчуваючи, як план поступово починає набувати конкретної форми.

— Тоді почнемо готуватись негайно, — сказав він. — Десять днів — це небагато для операції такого масштабу й такого ризику.

Вони провели решту вечора, обговорюючи деталі, — хто піде разом із Данилом на саму зустріч, а хто лишиться прихованим неподалік, готовий діяти, якщо переговори раптом переростуть у пастку; які сигнали використовувати; як забезпечити швидкий, безпечний відступ, якщо ситуація погіршиться.

— Я йду з тобою, — сказала Морана твердо, коли обговорення дійшло до питання безпосередніх учасників зустрічі.

— І я, — додав Тесь.

Данило довго дивився на обох, зважуючи ризик їхньої присутності проти цінності їхньої підтримки.

— Гаразд, — сказав він нарешті. — Але тільки ми троє йдемо відкрито. Решта лишається прихованою, готовою втрутитись, якщо знадобиться, але не видимою для магістри чи її почту.

Аврен, слухаючи це, тихо промовив:

— Дозвольте старому магістру дати одну пораду, здобуту роками спостережень за політикою Колегії зсередини. Магістра, найпевніше, прийде не тільки з наміром перевірити вашу щирість. Вона прийде з наміром зрозуміти вас особисто, — ваш спосіб мислення, вашу мотивацію, усе, що не можна передати самими словами листа. Будьте готові показати їй не тільки аргументи, а й саму суть того, чому ви робите те, що робите.

Данило кивнув, відчуваючи вагу цієї поради.

— Тоді, можливо, варто взяти щось конкретне, — сказав він повільно. — Не як доказ сили, а як демонстрацію самого методу. Щось, що покаже їй різницю між сліпим виконанням формули й розумінням причини.

— У тебе є конкретна ідея? — спитала Октавія.

Данило довго думав, а тоді дістав із кишені знайомий, потемнілий камінь, — той самий, над яким працював стільки місяців, удосконалюючи захист печаті.

— Я міг би показати їй це, — сказав він. — Не для захисту цього разу, а як демонстрацію принципу. Живий приклад того, як розуміння причини дозволяє будувати конструкції, недоступні тим, хто просто виконує готові рецепти.

Аврен, слухаючи це, кивнув повільно, обмірковуючи практичні наслідки такої демонстрації.

— Це може справити сильне враження, — сказав він. — Але, Даниле, подумай і про інше: якщо магістра справді розуміється на магії так глибоко, як має розумітися людина її становища, — вона може розпізнати в цій конструкції не тільки принцип, а й потенційну загрозу. Захист, здатний обманути навіть найдосвідченіше читало, — це те, чого будь-яка влада, побудована на контролі знання, боїться найбільше.

Морана довго дивилась на нього, обмірковуючи цю пропозицію.

— Ризиковано, — сказала вона. — Показати їй настільки особисту, настільки важливу конструкцію, — це означає довіритись їй значно глибше, ніж будь-яка проста розмова.