Розділ 9. Вікно вразливості

Відповідь від Октавії прийшла на третій день, довша за попередні листи, списана дрібним, поспішним почерком, який виказував людину, що писала швидко, боячись не встигнути передати все важливе, доки лист іще міг дістатись адресата вчасно.

Данило розгорнув аркуш при світлі вечірнього вогнища, Морана й Тесь схилились поруч, готові слухати кожне слово. Гарп сидів осторонь, тримаючи в руках кухоль трав’яного відвару, який давно вже вихолов, забутий у напруженому очікуванні звістки, — усі четверо мовчали, доки Данило читав, і тільки тріск вогню порушував цю важку, зосереджену тишу.

«Я скористалась зв’язками, які маю в столиці, — писала Октавія, — обережно, не привертаючи зайвої уваги до власного інтересу. Ось що я дізналась.

В’язня тримають у заставі за три дні кінного шляху від того місця, де ми зустрічались, — не в тій, де він сидів раніше, а в новій, ретельніше укріпленій, збудованій спеціально для утримання магістрів такого рівня. Контур ізоляції, що приглушує його силу, вплетений у самі стіни камери, живлений невеликим кристалом, який Колегія поповнює регулярно.

Найважливіше — конвой. Переведення відбудеться пересувним возом, спеціально обладнаним для утримання магічної ізоляції в дорозі. Але тут криється слабина, про яку я дізналась із розмови з одним із інженерів, що консультував підготовку: перенесення контуру на рухомий транспорт нестабільне. Десь посеред трьохденного шляху конвою доведеться зупинитись, щоб перезарядити ізоляцію від запасного кристала, — і в цей час, на кілька годин, захист буде значно слабшим за звичайний».

Данило відчув, як серце його калатає швидше, — та сама інформація, яку він сподівався здобути, тепер лежала перед ним, чорним по білому, відкриваючи справжню, конкретну можливість.

— Вікно, — прошепотів він. — У неї є вікно.

Морана взяла листа, дочитуючи решту.

«Я не знаю точного місця цієї зупинки, — писала Октавія далі, — але, судячи з карти маршруту, яку мигцем бачила, найімовірніше місце — там, де дорога перетинає невелике русло, за день з половиною їзди від застави. Конвоїри, певно, обрали це місце навмисне, розраховуючи використати близькість природного джерела сили для допоміжного підживлення запасного кристала.

Я маю попередити про дещо важливе. Сам Сельд, судячи з тону моїх джерел, ставиться до цього переведення неоднозначно. Не знаю точно чому, — можливо, особиста прив’язаність до в’язня, можливо, професійна обережність, — але, якщо він запідозрить спробу порятунку, він, найпевніше, підсилить охорону саме в тому місці, де вразливість найбільша, а не послабить пильність».

Данило довго сидів мовчки, обмірковуючи щойно прочитане, — і холодний, вивірений розум, попри хвилювання, уже почав розкладати нову задачу на частини, шукаючи в ній шлях до успіху.

— Русло, — сказав він нарешті. — Якщо зупинка справді біля природного джерела сили, це дає нам дещо особливе. Не тільки слабину в контурі ізоляції. А місце, де я сам можу діяти впевненіше, — я вже навчився працювати біля таких джерел, готуючи захист печаті.

Він на мить замовк, обмірковуючи технічну сторону щойно прочитаного, і продовжив уже повільніше, розкладаючи задачу так само методично, як розкладав би будь-яку іншу формулу.

— Подумайте про це, — сказав він. — Контур ізоляції, вплетений у стіни камери чи возу, працює за тим самим принципом, що й будь-яка інша магічна конструкція, — ядро, геометрія, контур, живлені зовнішнім джерелом, у цьому разі кристалом. Якщо цей кристал слабшає, а заміна відбувається поблизу справжнього русла, — сирі, невпорядковані потоки сили, що витікають із джерела, можуть створити додаткові перешкоди для точного, вивіреного підживлення. Саме тому, певно, конвоїри обрали це місце для зупинки, — не через зручність, а тому, що близькість русла давала б їм змогу підживити запасний кристал швидше. Але та сама близькість робить процес крихкішим, чутливішим до будь-якого стороннього втручання.

— Отже, якщо хтось знає, як саме працює ця крихкість, — сказала Морана повільно, розуміючи напрямок його думки, — можна не просто скористатись природним вікном слабини, а розширити його, зробити довшим чи глибшим, ніж планували самі конвоїри.

— Точно, — сказав Данило, і в очах його засвітилось те саме тихе, зосереджене збудження.

Тесь, що слухав це мовчки, підійшов ближче до розкладеної карти регіону.

— Три дні кінного шляху від застави, — сказав він. — День з половиною до русла. Якщо ми вирушимо зараз, за тиждень зможемо розвідати місцевість заздалегідь, перш ніж конвой узагалі вирушить у дорогу.

— А якщо Сельд підсилить охорону саме там, як попереджає Октавія? — спитала Морана.

Данило довго думав над цим, зважуючи всі можливі варіанти розвитку подій.

— Тоді нам знадобиться щось більше за просту засідку, — сказав він. — Не сила проти сили. Ми ніколи не перемагали так, і не почнемо тепер, особливо проти посиленого конвою. Нам потрібна конструкція — складна, ретельно вивірена, здатна обернути саму пильність ворога на його слабину.

Він підвівся, підходячи до вогнища, дивлячись на полум’я з тим самим зосередженим, віддаленим виразом, який завжди приходив, коли розум занурювався в найглибші розрахунки.

— Дайте мені кілька днів подумати, — сказав він. — Це найважливіша конструкція, яку я коли-небудь будував, — важливіша навіть за захист печаті. Вона мусить бути бездоганною, бо помилка тут коштуватиме не просто провалу операції, а життя людини, яка навчила мене всього, чим я став.