ІНТ. НІЧНИЙ КЛУБ «ЕКЛІПС» — НІЧ (ПРОДОВЖЕННЯ)
Серед диму, попелу і мертвих тіл сорока гостей клубу Ендрю завмирає біля самотньої колонки. Музика продовжує грати. Детектив напружено аналізує те, що бачить навколо:
«Чому Біллі Айліш? Вона відома співачка з мільйонною аудиторією. Що є у цій пісні?» — крутиться в його голові.
Але раптом його погляд ковзає по залі, і в мозку спрацьовує детективний тригер:
«Стоп. Тут когось не вистачає... Тут лише гості клубу. Де працівники? Бармени, охорона, адміністратор?» Їх немає серед тіл. Точно так само, як у випадку з родиною Харінгтонів вижив лише Зеро, тут персонал кудись зник. Їх забрали? Чи вони спільники?
І в цю ж секунду трек «Bored» наближається до свого фіналу.
Гучний, важкий удар у біті пісні дивним чином зливається з реальністю. У напівтемряві, з дальнього кута випаленого приміщення, де досі тліють залишки меблів, лунає жахливий, пронизливий крик жінки. Це хтось із персоналу, хто дивом вижив після масової бійні, але зараз догоряє у вогні, відчуваючи останні секунди свого життя.
Жінка хапається обгорілими руками за повітря і з останніх сил хрипить у темряву:
— Це він... Він дуже...
І її голос різко обривається разом із фінальними акордами музики. Запановує моторошна, оглушлива тиша, яку розриває лише потріскування вогню.
Ендрю зривається з місця і бігне на звук, туди, де згасла жінка, стискаючи кулаки так, що його металеві суглоби скриплять від надлюдського тиску.