ІНТ. БУДИНОК СІМ'Ї ХАРІНГТОН — ДЕНЬ
Ендрю стоїть посеред кімнати будинку Харінгтонів. Поліцейські стрічки, спалахи камер криміналістів. Картина жахає своєю стерильністю і водночас жорстокістю.
На підлозі — тіла. Батько, Майк Харінгтон (39 років), і мати, Мія Харінгтон (34 роки), а також молодший син, 8-річний Марк. Усі загинули від вогнепальних поранень. Але найстрашніше не це. Ендрю дивиться на протокол первинного огляду і бачить дані про загиблих:
Вижив лише старший син, Зеро. 13-річний хлопчик, який сидить у кутку під наглядом медиків, шокований, блідий, не промовляючи ні слова. Що сталося з ним? Чи він жертва, чи... кат, якого хтось змусив виконати цю роботу?
Ендрю присідає біля тіл. Криміналісти розводять руками:
— Детективе, тут чисто. Звивистий дощ змив усю кров у ливнівку. Жодних гільз, жодних слідів взуття, жодних відбитків. Навіть волосинки чужої немає.
Але головна загадка б'є Ендрю на сполох, коли він вивчає результати сканування тіл:
— Попередній медичний висновок... — шепоче судмедексперт. — Вони померли від вогнепальної зброї. Але в тілах... немає куль. Зовсім. Рани є, а металу всередині немає.
Ендрю випростується, і його металевий хребет видає ледве чутне клацання. У його голові крутиться лише одне питання, від якого холоне штучна кров:
Хто ж це такий? Убивця діяв настільки віртуозно, ніби кидав виклик особисто йому. І якщо зброя залишає рани без куль, а злочин не залишає слідів...
Детектив розуміє: або це новітні секретні нанотехнології, про які світ ще не знає, або... чиста магія. І вбивця спеціально залишив Зеро живим, щоб почати цю гру.