Розділ 3. Брехливі брехуни

Ця ідея Фран з подвійним побаченням була безнадійна та нереальна. Тим не менш, я вирішила хоча спробувати відпроситися у лорда Пітера. Зрештою, я вже не перший тиждень у цьому світі, і за весь час майже не ходила далі за околиці хазяйського будинку. А раптом той друг приятеля ракшасі виявиться непоганим хлопцем? Та й раз напарниця мені цю справу запропонувала, то, напевно, той, з ким мене хочуть звести, в курсі, що я маю дитину. Отже, коли одразу не втік, то або йому потрібно тільки на ніч розважитися (і в такому разі хай собачу сраку поцілує), або насправді теоретично не проти прийняти чужу дитину, якщо її мати йому сподобається.

Тому зібравшись із силами, я залишила Фран доглядати дітей, а сама попрямувала до робочого кабінету дракона.

— Заходьте, — почулося по той бік дверей, коли я боязко постукала. І на жаль, щойно чоловік побачив мене, його обличчя моментально скривилося, ніби кислу цукерку розжував! — Чого ви хотіли, Ніно?

— У мене до вас прохання, — несміливо промовила я, роблячи кілька невпевнених кроків углиб кабінету.

— Тоді кажіть скоріше, в мене немає часу на довгі вступи, — заявив дракон, зарозуміло задерши носа. — Чого ви хотіли?

— Чи не могли б ви дати нам із Франческою вихідною за наш рахунок на завтрашній вечір? Обом. Щоб із шостої до одинадцятої з Елізабет та моїм сином, Євгеном, посиділа погодинна няня з агентства? Половину оплати її роботи я, звичайно, компенсую зі своєї зарплати.

— І чому ж ви обидві вирішили відлучитися? — невдоволено насупив брови Пітер.

— У нас… особисті плани.

— Особисті плани?

— Франческа запропонувала мені вдвох вирушити на зустріч із її молодим чоловіком та його другом…

— Тобто, ви створюєте мені незручності через бажання побігати по подвійним побаченням? — З презирством пирхнув він.

— Розумію ваше невдоволення. Але я справді була б рада знайти…

— Нового хахаля? Щоб залишитися з іще однією дитиною на руках? — уїдливо поцікавився роботодавець, свердлячи мене поглядом. — Ні, вибачте, але дозволу на таку дурницю я вам давати не буду. Нехай Франческа робить що хоче, але вам я забороняю ходити на всякі побачення.

— Як це, забороняєте? — Здивувалася я, моментально відчувши, як від мене вислизає надія навіть на те, щоб вже у свій вихідний вечір зустрітися з тим хлопцем просто вдвох, залишивши подругу з дітьми.

— А так, — суворо наказав дракон. — Мені не потрібна розпусна няня, яка принесе сюди в подолі другу дитину ще до закінчення свого випробувального терміну. Тож якщо вам взагалі потрібна ваша позитивна характеристика для отримання громадянства через рік, забудьте про побачення та будь-які стосунки з чоловіками, поки працюєте на мене. Це зрозуміло?

— Але ж…

— Це зрозуміло? — ще суворіше простяг Пітер, трохи підвищивши голос.

— Так, лорде Скайхай, — видихнула я, стискаючи кулаки.

— От і чудово. Якщо це все, попрошу покинути мій кабінет.

— Звичайно, дякую за увагу, — затинаючись, промовила я. І, відчуваючи, як обличчя буквально палає багряним, вислизнула з кабінету і щодуху побігла до найближчої туалетної кімнати, щоб вмитися.

Ось же гад! Козел, а не дракон! Ні сорому, ні совісті. Звичайно, йому добре: походження, становище в суспільстві, родові багатства, шикарний будинок, землі, що приносять дохід, і таке інше. Подумаєш, із дружиною розлучення! Такому нову дружину знайти — раз плюнути, знатну-багату-красиву. Йому не зрозуміти, яке це — бути бідною матір'ю-одиначкою, якій хотілося б знайти щастя з доброю і люблячою людиною, яка ще й прийме її разом з дитиною. Причому в іншому світі, де в мене нічогісінько немає!

Знущається, дивиться цим зарозумілим поглядом... Та я б його за таке!.. Я б його...

Тяжко зітхнувши, я закрутила кран і витерла обличчя.

Ну, і що я йому зроблю? Особливо коли від його характеристики після року роботи залежить моє майбутнє в цьому світі. Почну викаблучуватись — якщо не звільнить, то таку характеристику напише, що мені точно громадянства не дадуть. А як тоді бути — навіть думати не хочу.

— Ну що?.. Хоча за виразом обличчя здогадуюсь, — сумно похитала головою Фран, коли я повернулася до дитячої.

— Загалом так, — приречено знизала плечима я. — І не відпустив, і заборонив взагалі будь-які побачення-відносини, ще й нахамив зверху.

— Та вже, якось дивно, не впізнаю його зовсім, — сумно зітхнула ракшасі. — У житті б не подумала, що він із кимось, окрім своїх опонентів на роботі та в уряді, взагалі може бути різким. Такий же добряк... Чим ти йому не сподобалась взагалі?

— Наче я знаю.

— Не кисни, подружко! Прорвемося, — підбадьорливо посміхнулася Фран, поплескавши мене по плечу верхньою правою рукою.

— Дякую.

— А знаєш, я ось думаю… Може в тому, що він так на тебе пирхає, якось замішана Кіміко?

— Що за Кіміко?

— Ну, та дівчина, яка тут працювала, теж потраплянка, — замислившись, пояснила напарниця.

— І яку він звільнив?

— Ага.