17 Крісті

От тобі і бувалий рибалка – а переодягнутися нічого не взяла. Тепер ходила в мокрій, брудній від мулу футболці. Ну не роздягатися ж перед дітьми? Тільки кросівки зняла, розвісивши їх сушитися на вербі.

Руслан, який пропустив мій заплив за спінінгом, з’явився хвилин за десять, весь в крапельках води на вкритому волоссям тілі. Поки він ще був у футболці, шарму в нього було більше. А тепер хотілось порадити йому хорошого майстра епіляції. Навіть тату на боку і животі не рятувало ситуацію, бо вище пупка мальований вовк переходив в натуральне хутро.

Не мій варіант – не люблю надлишок волосся на чоловічому тілі. Воно потім як з кота сиплеться то в суп, то на подушку.

Руслан приніс мені латаття, жовта невелика квітка, на товстому хрусткому стеблі. Я сухо подякувала, закриваючи мокрі груди руками. На щастя квітку у мене віджали дівчата Мирного, і Соня почала її фотографувати.

Потім і рибу зловив Дава – я сприйняла малого піскаря не інакше, як чудо. Після того. що ми з собакою влаштували, я б на місці риби тікала кудись подалі.

Дана любила купатися, і з води ми її заледве виманили шматком піци.

Рибу Софі теж знімала, в режимі слоу-мо і ще якось. Треба буде якось на дозвіллі подивитись що там дівчинка викладає за відео в тік-тоці.

На річці ми сиділи до після обіду, поки не закінчилася їжа.  Риби спіймали штук сім, на всю чесну компанію. Кілька карасів, кілька краснопірок. Я б воліла їх відпустити назад у воду, але вони перестали подавати ознаки життя, і я побоялась засмічувати водойму мертвими рибинами.

В цілому час ми провели весело. Руслан жартував, діти розважалась, навіть Сергій розгубив свою суворість. Я крадькома милувалась чоловіком, коли він задумливо спостерігав за течією, закусивши травинку. Красивий профіль, пухкі губи, і згадка про те, як близько я сьогодні до нього опинилась, змушували моє серце солодко завмирати.

Можна сказати я йому пробачила вчорашню поведінку, і готова знову вважати своїм ідеальним чоловіком. Хотілось розігнати всіх навколо до чортової матері, і знову пообжиматися з роботодавцем.

Після риболовлі діти були виморені і поснули. А Сергій кудись поїхав з дому, слідом за Русланом.

Я згадала, що так і не розібралась з гул-класом Елі, але спитати про паролі не було у кого. Тому я перечистила свій улов, і з принципу його посмажила.

Я нудилась, розмовляла з сестрами, з мамою. Навіть із Стьопкою потеревенила хвилин десять.

Наступного дня Мирний зник з дому з самого ранку. Куди можна було подіти себе в неділю я не уявляла, але у мене з’явились підозри, що у нього таки хтось є.

Я скористалась тим, що Сергій немає в дома, і нарешті зробила те. за чим сюди і приїхала. Вилазку з обшуком.

Правда кімнатою я промахнулась. Лізла звісно через вікно, щоб якщо в коридорі десь сховалась прихована камера, не потрапити по дурному на відеозапис. Вирішила потішити себе, і пошукати не тільки сліди злочинів, але і докази наявності у Сергія іншої жінки. А де б ще можна було щось знайти як не в його спальні?

Не знаю, що я розраховувала знайти. Може якусь довгу волосину на сорочці, чи сліди губної помади. А може любовні записки (що за дурня мені в голову лізе?).

Але опинившись у кімнаті, я відраз зрозуміла, що тут щось не те. Білий різний гардероб, з великим дзеркалом аж ніяк не міг стояти в чоловічій спальні. На підлозі килим – теж білий, з золотавим візерунком. Жовте простирадло на ліжку.

Спочатку подумалось, що це кімната покійної дружини Мирного.

Я зазирнула в шафу, але там висіли такі широкі сукні, що я засумнівалась. Господиня кімнати важила десь під центнер. Велетенських розмірів соболине манто просто прохало Грінпіс вийти з протестом проти масових вбивств.

Я вже зрозуміла, що потрапила в спальню Наталії. І стало банально цікаво – що це тут за королева така. Я зачинила гардероб, і окинула оком багатства косметики. Їх біля трюмо купчилось чимало. Дорогі марки кремів, парфуми в химерних склянках – власниця кімнати явно не відмовлялась від того, щоб потішити себе.

Під великим флаконом з жовтими парфумами, які пахли важкими східними нотами, лежав якийсь документ. Я обережно витягнула договір Споживчого кредиту на суму від якої у мене очі на лоба полізли. А хіба такі кредитні ліміти видають…еее…о… безробітним? Так, в графі рід занять Наталії значилось – безробітна.

Я відкрила шафку біля ліжка, але там окрім гребінця з світлими волосинами більш нічого цікавого не було.

З спальні сестри Мирного я вибралась так само, як і потрапила.

Спустилась в кабінет Сергія. Лептоп спав. Варто було торкнутися його, як на екрані висвітилось поле введення паролю. На столі лежали якісь роздруківки з текстами покресленими зеленим маркером. Нічого цікавого. Я перефотографуавала знайдену у верхньому столику тонку теку з документами, вирішивши, що розберусь з ними згодом. Але вже і так на перший погляд все було не тим, що мені треба. Щось про землю, схеми ділянок, дозволи.

Більше нічого вартого уваги я в кабінеті Мирного не знайшла. Навіть в корзину із зім’ятими паперами зазирнула. Але там були уривки все того самого конспекту чи лекції.

Якщо Сергій і приховує щось, то воно явно на його комп’ютері. А значить, необхідно підібрати пароль до його пристрою. 

Найгіршим було те, що я уявлення не маю, що саме шукаю. Мої колеги так і не скинули мені нічого суттєвого. Тобто я фактично плавала у вакуумі в оточенні розрізнених уривків інформації. 

Решту дня ми з дітьми читали, займались плаванням, і вигулювали Дану.

Сергій приїхав під вечір з подарунками.

Давиду він привіз новенький телескоп. Дівчатам – ляльки. І якщо Еля щиро зраділа подарунку, то Соня закинула ляльку на ліжко, а потім і під ліжко.

Схоже Мирний зовсім не тямиться на тому, що полюбляють його діти. Дава, до речі від телескопа теж ніякого захвату не виказав.

Ну це виправляється. Вклавши дівчаток спати, я пошкреблась в двері до Давида. А потім і зайшла в кімнату.  Він старанно вдавав, що вже спить. Але тепло, що навіть на відставні відчувалось від консолі, свідчило протилежне.