Про нову няньку я встиг забутися. Що не дивно, коли у тебе на офісі позачергова перевірка з податкової. Причім копались так ціленаправлено, ніби хтось їм підказку дав. Цілий день наш бухгалтер пила валер’янку і панікувала. На вечір мусив везти начальника податкової в ресторан і намагатися якось владнати питання надмірної заповзятості його підлеглих.
Олег В’ячеславович з задоволенням хлебтав марочні напої, жер шашлик, і вдавав що між нами дружба навік. Обговорював баб, політику і проблеми з реформуванням контролюючих органів.
Я повертався додому витиснутий як лимон. І наштовхнувшись на кухні на няньку, був готовий дременути від неї на другий поверх. Ще мені її посягань не вистачало. Як виявилось – не вистачало.
Дівчина виглядала зовсім не так, як її попередниці. В піжамі чи що то таке на ній було, без косметики, з волоссям закрученим в гульку на потилиці. Ще зовсім дівчисько, в напівтемряві коридору вона вражала своїми великими очиськами, які сполохано дивились на мене. Та і сама дівчина не палала бажанням продовжити спілкування.
Я порівняв її з Каріною, що пропонувала масаж, зиркнув по її рельєфних біцепсах, і зрозумів, що від масажу не відмовився б. Взагалі дівчина якось мене бентежила. Своєю байдужістю, стриманістю і водночас недбалістю. От узяти б хоч би і Дарину, яка завжди була при макіяжі і зачісці. Та б вже точно не упустила можливість справити на мене враження секс-бомби.
Крістіна протиснулась повз так, наче я їй заважав. Чи був неприємним. Мене охопило гостре розчарування. Що за день такий?
Вона сховалась в своїй кімнаті, а я не міг заснути роздумуючи який такий у дівчини може бути підступний план?
Тож коли з коридору почувся шум я навіть полегшено видихнув. Ось зараз або зайде до мене в спальню і «виправдається», що заблукала, або почне кричати що їй щось страшне привиділось.
Не відбулось ні того, ні іншого. Шум підозріло швидко затих, а мені набридло сидіти і чекати натиску. Тому я визирнув в коридор. Крістіна самотнім силуетом виднілась на фоні сходового майданчика. Вона впевнено йшла, явно не втративши орієнтацію в кімнатах.
- Еее, я чув шум, - вирішив заговорити я. Може і правда щось сталось? В будинку відчувалось купа шурхотінь, і ніби діти ще десь не спали.
- Води випити вийшла, - непривітно відповіла дівчина, і проігнорувавши мене пішла до себе.
Як то кажуть зовсім неправильна нянька.
Тобто звісно як нянька вона була цілком правильною, роботодавця ігнорувала, з напівроздягнутим навіть розмову вести не стала. Мені б радіти що нарешті діти потрапили в надійні руки. Але я знову відчув розчарування.
Ранок мене взагалі здивував. Коли о восьмій я спустився на кухню то ледь не впустив щелепу під стіл. Всі мої діти сиділи за столом і зосереджено щось помішували в своїх тарілках. Не пам’ятаю коли таке на канікулах ставалось.
- Доброго ранку! – радісно привіталась Крістіна.
Я ковзнув поглядом по її фігурі, і знову здивовано вкляк. Здається ця дівка не признає сукні як такі. На ній красувались лосини камуфляжного кольору, що міцно облягала округлі, міцні як горіх, сідниці. Може і правильно, що вона не в сукні. Гріх ховати цю фітоняшну красу від чоловічого ока.
- Вам каву з вершками чи без? – продовжила, повертаючись до кавоварки, дівчина.
- З вершками, - машинально відповів я, все ще пожираючи поглядом її округлості. Шкода що зверху на ній проста чорна футболка, і не зрозуміло, чи кругом вона така спортивна як знизу.
Я відмахнувся від мимолітного подиву, що відчув, коли проаналізував свої думки. Вперше якась дівчина мене самого зацікавила, при тому, що я її здається не цікавлю взагалі.
- А що це ви їсте? – змусив себе переключити увагу на дітей.
Умиті, причесані, і похмурі вони підвели на мене страждальні погляди.
- Кашу! – з якоюсь злорадістю відрапортувала нянька. – Каша кращий сніданок для тих, хто слідкує за своїм здоров’ям! Я і вам насипала!
На стіл була поставлена тарілка з тією самою сірою масою, що і у малих, чашка з кавою, зверху на вівсянку Крістіна поклала жменьку ягід, і полила все медом.
Виглядало цілком апетитно. От тільки я не звик снідати.
- Ви самі це приготували? – щоб не ображати дівчину я присів поруч з дітьми, які з надією подивились на мене.
- Авжеж, - вона теж сіла, тримаючи в руках склянку з водою, в якій плавали листочки м’яти.
- Не треба було себе навантажувати. Пізніше прийде куховарка, яка приготує на весь день.
- Сніданок найважливіший прийом їжі, - хитнула волоссям кольору пшениці Крістіна, так що кінчики мазнули по її вилицях. І навіть торкнули губ. Пишних, рівно окреслених без грама фарби. Ці губи мені різко захотілось відчути на смак. Дівчина була дуже багатогранною, раптом зрозумів я.
Чепурна і сторога на співбесіді. Затишно-домашня ввечері, енергійно-спортивна зранку. Вона як цибулинка мала цілу купу шарів, і мені якось так різко захотілось розгадати їх всі.
- А ми б хотіли дочекатися кухарку, - подала голосок Соня.
- Кашааа, - протягнула багатозначно Крістіна. Соня нехоча зачерпнула ще ложку, і благально глянула на мене. – Вона приготує надто пізно все, - відповіла переводячи погляд своїх очисько-озер на мене.
- Ну то хоч сосисочну, - хитро примружився Дава. – Зараз можна?
- І кексик, - додала Соня.
Я завагався. А Крістіна різко вдарила долонею по столі, так що я ледь не розплескав каву.
- Я сказала – каша!
- Ви б не були такою строгою, це ж діти, - спробував втрутитись я, помічаючи як в очах Соні збираються сльозинки.
- Не варто ставати між мною і здоровим харчуванням ваших дітей! – різкувато відповіла мені Крістіна. І знову я завагався. Наче ж нічого поганого і нянька не робить. Тим більше що вівсянка смачна – я таки спробував ложку, і з несподівано виявив що вже третю до рота несу. Солодко від меду, ягоди кислі. В чомусь Крістіна має рацію – каша і ягоди набагато корисніші ковбас і цукерок. Дивно, що інші няньки бездумно дозволяли дітворі брати все, що їм заманеться.
#740 в Жіночий роман
#2762 в Любовні романи
#1342 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 13.11.2021