9 Крісті

М'ясо я зрештою відідрала від дека, і навіть видобула з вугілля кілька шматків, схожих за смаком на пересмажений шашлик. Коли за вікнами стемніло, діти зробили черговий набіг набравши печива і мафінів і втекли, я зрозуміла, що чекаю свого принца марно.

Навіть Ігор Валерійович кудись заподівся. Тож мені було нудно, сумно, і що гріха таїти – самотньо.

Прибирати кухню в вечірній сукні було дурницею. Тому я переодягнулась, навідалась до дітвори – вони захоплено грали на приставці. Порадили не ходити будинком – бо привид, я посміялась, і пішла прибирати речові докази свого фіаско з вечерею.

Кляте деко не хотіло відмиватися, тож я упріла, поки впоралась з ним. Потім на черзі була духовка.

А потім я примітила в шафі цілу колекцію пляшок вина. До вечірі б пасувало червоне. Проте, мені так і не довелось його відкоркувати. Але було так образливо, за своє хвилювання, за те, що все виявилось дарма, і навіть за те, що в очах оточуючих я занадто передбачувана. Тому, я відкоркувала пляшку, і вирішила компенсувати собі невдалий вечір келихом напівсухого. Якщо «садівнику» можна, то чому мені – ні?

Півпляшки затишно вляглись в моїх нутрощах, даруючи тепло і надію на те, що наступний день буде кращим.

Вже виходячи з кухні я почула, кроки в коридорі. Насторожилась, чекаючи від дітей каверзу. Але неочікувано, це виявився Сергій. Я навіть не почула, коли чоловік приїхав, але пораділа, що він не застав мене в компанії пляшки.

Він був втомлений. Темне волосся у нього було скуйовджене, краватка послаблена, піджак світлого костюму перекинутий через руку.

Я ковзнула поглядом по його обличчю, відчуваючи як починають палати кінчики вух.  І зовсім не від збентеження, а тому, що я була в безрозмірних домашніх штанях і простій футболці. Сором то який!

- Освоїлись? – господар будинку насторожено глянув на мене. Якого дива, питається?

Я мовчки кивнула йому, відчуваючи себе ще більш недолуго. Сховала очі, і постаралась прошмигнути повз Мирного. Не в тому я настрої, щоб вести ввічливі розмови. Перше враження, воно найголовніше, а я більше схожа на студентку, ніж на няню-професіонала.

Тільки в своїй кімнаті я змогла перевести подих, і впала на ліжко. Сподіваюсь в напівтемряві він не помітив, що штани вилиняли, а футболка розтягнута. Жахіття. Сашка б мене четвертувала за такий вихід.

Поволі я приходила до тями, вино влягалось, і мене очікувано затягувало  в дрімоту.

- На поміч! – тонкий дитячий голосок долинув до мене крізь сон, змушуючи підхопитися, і вилетіти в коридор. Що сталось? Діти? Де звук?

З протилежного боку коридору почувся шум, і ніби сміх. Я кинулась туди, не зовсім розуміючи, що відбувається. Чи сталось якесь лихо, чи … примара піднімалась із сходів, повільно білий силует плив в мій бік, не торкаючись підлоги.

Ноги ніби приросли до паркету, я невідривно слідкувала за молочно-білим створінням, розміром не більше дитини, яке з ледь чутним хихотінням бавовніло над сходами. Коли перший шок минув, я зрозуміла, що це може бути хтось з малих, хто небезпечно балансує на перилах. І може звалитися вниз та зламати собі шию.

Більше я не чекала, а рішуче кинулась на допомогу. Ця гра була занадто небезпечною, і завтра я їм всі перцю задам!

Пальці зімкнулись на білій легкій тканині, яка приховувала від мене котрогось з нащадків Мирного, судячи по зросту – Елю. Я обхопила її рукою, але рука ухопила повітря. Від несподіванки я втратила рівновагу, і запнувшись ледь не впала із сходів.

Врятували вбиті з дитинства рефлекси -  пальці вчепились в перила, і я лишень впала на коліна, повиснувши на балясині, але не покотилась вниз.

Десь почувся тупіт, і приглушені голоси малих. Я ж повернувши голову, виявила гелієву кульку, що була прив’язана до перил, тканина, що імітувала привида, з неї сповзла, і залишилась в моєму кулакові.

Мене охопила праведна лють. Мама б за такі витівки вже б дала ременя. І тепер я її почала розуміти як ніколи.  У самої руки зачухались виписати всім трьом бешкетникам по кілька гарних оплесків у філейні місця!

Зціпивши зуби я підвелась, відчуваючи як прострелило коліно від болю. Відчепила кульку від перил, і рішуче покрокувала, ледь кульгаючи в свою кімнату. Не піднімати ж скандал прямо зараз? Але і докази мені на майбутнє не завадять.

- Еее, я чув шум, - з кімнати в іншому кінці коридору висунулась голова Сергія, а потім і він сам.

В інший раз я б була в захваті від його голого торсу, що щедро демонструвався мені в світлі нічника. Ух, який рельєф, темні ореоли сосків, потужні плечі, плаский живіт і дахозривальні кубики пресу. Та він ходячий секс, цей Мирний! Це я відмітила машинально, надто зла, і будемо чесні – занадто балувана виглядом оголених по пояс курсантів.

- Води випити вийшла, - буркнула я роботодавцю, і звернула в свою кімнату. Ще побачить кульку, почне розпитувати що і та як, а мені ці пояснення зараз абсолютно ні до чого.

Грюкнувши дверима, я сховала докази під ліжко, і завалилась спати. Буквально через кілька хвилин як заснула, я прокинулась від відчуття чогось холодного на обличчі. Ну це вже ні в які ворота!  Я різко сіла. А нічний візитер ображено скавульнув. Присвітивши ліхтариком з мобільного, стало ясно, що в ліжку я не сама. Компанію мені склала китайська хохлата монстра, що нахабно мостилась спати на моїй подушці.

- Двом красуням тут затісно! – буркнула на неї я, і скинула собаку з ліжка. Та не здалась і знову полізла до мне.

Після кількох хвилин битви за місце в ліжку, мені вдалось перемістити псину в ноги. Викидати її в коридор  у мене совісті не вистачило. Трішки пововтузившись страшко заснула. Решту ночі я дрімала під її потужний храп. Уявити не могла, що мене в цьому домі чекають такі вишукані тортури!