8 Крісті

Опинившись з дітьми на самоті я вирішила перевірити кухню на предмет чогось їстівного. В каструлі на плиті стояв суп, судячи з усього ніким не початий. У мене він теж не викликав ентузіазму – сіра маса з вкрапленнями петрушки. Цікаво це сам Мирний готував чи його любитель коньяку?

Тим часом малі відкрили холодильник і витягли на стіл цурку ковбаси. Давид як старший ухопив ножа і почав товсто її нарізати, майструючи собі бутерброд.

- І мені дай! – шарпнула його за футболку Еля. – І лимонад!

Це вже до Соні, яка витягнула з холодильника пузатий глечик з рідиною в якій плавали кружальця лимона.

- А суп? – і з чистої уїдливості запитала у підопічних я.

- Фе! – Еля скривила носика, Дава мотнув головою з повним ротом, Соня фиркнула.

Похапавши косо зліплені бутери і покинувши безлад на столі діти юрбою як прибігли, так і вискочили з кухні.

Це був третій тривожний дзвіночок за сьогодні. Недисципліновані, неохайні і бешкетливі! Цікаво, чим займались їх няні до мене?  І куди дивиться Сергій?

Я прибрала крихти з обіднього столу, дістала з холодильника овочі, зробила собі салат і теж бутерброд з ковбасою. Підозрілий суп нехай їсть та хоч би і лисий монстр, що помилково зветься собакою. Але це тільки  до вечора. Залишати себе без нормальної вечері я точно не збираюсь!

Пообідавши,  повернулась в свою кімнату. На диво, двері відчинились легко, але пам’ятаючи про те, що вони можуть «заклинити» зачиняти я їх не стала. Треба було переодягнутися в щось, проте одяг я з собою не брала. Я трішки поспостерігала з вікна за двором, дітей біля басейну було не видно, зате «родич» сидів в шезлонзі попиваючи щось.

Близько години я вивчала документи в гугл-доці, які мені скинули по справі Мирного. Відчуття було, що мені надали не всю інформацію. Частини доказів мені на ознайомлення точно не дали. Лише ухвали, доступні в загальному реєстрі, постанови, кілька протоколів допиту, при чім всі вони були з поміткою «відмовився свідчити на підставі статті шістдесят третьої Конституції України».

Нарешті зрозумівши, що перша вечеря прекрасний шанс продемонструвати Мирному свою ідеальність, я спустилась на кухню. Вирішила для першого разу обрати щось особливе. Якщо чесно, то навиків у готуванні у мене було не багато – вдома батько намагався відсікти «дівчачі» інтереси у всіх трьох доньок. Дивно ще, як Сашка відстояла свою любов до кімнатних рослин.

В казармі було не до опановування кулінарних мистецтв. Звісно, всі курсанти несли чергування на харчблоці. Але різноманіттям харчування там не вирізнялось. Як пригадаю котлети з мороженої риби, до сих пір блювати тягне. Або тушковану картоплю, яку часто готували, а перед цим чергові цілу ніч її чистили. Ненавиджу чистити картоплю!

Одним словом несподівано у мене з’явилась дилема. Що приготувати на вечерю? Не кашу ж їм варити?

Я набрала маму:

- Кажи швиденько, - замість вітання почала моя матуся. – Я везу Стьопку на танці, і ми майже приїхали.

- Танці? – я мене ледве не вилізли очі з орбіт. – Ма, мені почулося?

- Ні, тато погодився, що Степан повинен розвиватися різносторонньо, - задоволено відповіла мати. От як вона це з батьком робить? Суворий і неприступний військовий, він готовий поступатися своїми принципами і йти на зустріч маминим забаганкам.

От зараз вона вбила собі в голову, що Степан має навчитися бальними танцям. І ніхто не доводить їй, що секція дзюдо для хлопчика більш підходяще зайняття.

-  Мам, що приготувати на вечерю?

- О боги, доню, я цим питанням щодня задаюсь, відколи вийшла заміж! – мама розсміялась. – Як кажуть: не так важко завоювати чоловіка, як потім годувати його в полоні.

- Ма,  я серйозно, от ти б що готувала?

- У тебе романтична вечеря?

- Мам, у мене робота, я ж розповідала! – точно пам’ятаю, як говорила, що маю попрацювати в одному домі під прикриттям.

- Ти що кухарем влаштувалась? Стьопа, не крутись, дай я відчеплю пасок, та що ж таке! – в слухавці почулось пихтіння, і Стьопкине пхекання. А потім його ж веселе:

- Півит! Кістя, а це ти?

- Я, привіт, віддай мамі телефон, - я усміхнулась, але не піддалась на провокацію. Малий негідник завжди виривав телефон з рук, і активно вмикався в розмову.

- Нє-е, - прямо відчуваю, як у брата зараз мотається голова з боку в бік. – А ти приїдеш?

- Приїду.

- А коли?

- Крістіно, мені зараз не зручно, - це вже мама. – Купи пельмені і не мороч голову.

І зв'язок перервався. От і поговорили називається. Дуже корисна підказка. Погодувати дітей напівфабрикатами після бутербродів – ось вона вершина ідеалу.

Здається в серіалі «Прекрасна няня» все готував дворецький, який всіх же героїв і чмирив. Але пригадавши Ігоря Валерійовича, який на дворецького не тягнув, і суп, який нікому з сімейства не вгодив, я тільки похитала головою.

З нас трьох найбільше жіночною була Саня. Тому вибору  не було. Довелось телефонувати ще і їй.

- Я ж сказала, що буду після роботи, - на моє привітання відповіла сестра. – Чи у тебе вже щось цікавеньке відбулось?

- Відбулось, - я мимо волі повернула голову в бік кімнати з комодом, який вже перестав погрюкувати своїми нутрощами.

- Ну не томи! – Сашка миттю оживилась. – Ти що примудрилась вже захомутати Сергійка?

- Його взагалі вдома немає, - я зітхнула. – Але я хочу приготувати вечерю.

- О! Оце вірно, мать! – зраділа Саня ще дужче. – Давай, афродизіаків побільше!

- А це у нас що?

- Темнота, вчити тебе і вчити, - сестра вдавано зітхнула. – Спаржа, устриці, артишоки, квасоля… хоча ні, бобові навіть не здумай готувати!

- Як його готувати? І як та спаржа виглядає до тарілки? – спаржу я в ресторанах їла, але щось не пригадую таких овочів в холодильнику. Та і взагалі, звучить звісно безпрограшно, але я такого не готувала в житті.

- Ну, - по протягнутому звуку «ууу» я зрозуміла, що Санька знає про спаржу тільки теорію. – Забудь. Приготуй йому м'ясо! Чоловік з роботи прийде втомлений, і ароматний шматок м’яса буде безпрограшним варіантом. Підкориш його шлунок, і вважай, шлях до серця ти скоротила на кілька сантиметрів!