5 Сергій

З від’їздом Наталки і матері налагоджені за кілька років коліщатка мого життя ніби відлетіли кудись до чортів собачих. Нянька Даша, яка виказувала мені раніше знаки уваги, та  які я чемно ігнорував, наче з ланцюга зірвалась.

І ніби ж нормальний спеціаліст. Діти на неї жалілись в міру своїх капризних натур. Але в цілому вини були чепурні, чимось нагодовані і при ділі. І не відволікали мене від роботи, чого я страшенно боявся. Бо насправді толком не знав чим займатися з дівчатками, і як приділити увагу Даві при цьому не образивши жіночу половину свого царства.

Здавалось, що сестра охороняла моє особисте життя, а тепер, як Наталі полетіла відпочити, прислуга пішла в рознос. Чи просто Дашу перемкнуло. І вона пішла в активний наступ. Але факт залишається фактом, вона прийшла до мене голою! Карл, голою! Ввечері, тільки-но вклавши малечу спати ця фурія прокралась до мене на терасу, спритно позбуваючись довгої нічної сорочки.

Від несподіванки я не придумав нічого кращого, як вчинити тактичний відступ на вулицю.

Даша була фігуристою, і власне супроти сексу з гарними дамами я б нічого не мав. Але та обставина, що доведеться перетнути межу бос-підлегла мене бентежив. Цілком обґрунтовано я підозрював, що після пристрасної ночі нянька вирішить, що вона на якомусь привілейованому становищі в моєму домі. Чого б я звісно не хотів. Тут вже не відкупишся подарунком, як у випадку із звичайною коханкою. Надто багато знає няня, надто близько вона до моєї сім’ї.

- Сергій Андрійович! Сергійко, - томно зітхала Дарина, виплутуючись з своєї шовкової роби, і одночасно намагаючись мене наздогнати.

Я вдавав що мене біля басейну немає.

Якщо є можливість втекти від конфлікту з жінкою, то  я так  і роблю. Не вмію я виносити їх посягання, сльози і претензії. А  втому випадку, якщо я ввічливо відмовлюсь від пропозиції веселенько провести нічку без сліз не обійдеться.

Як на зло сховатися в дворі біля басейну відразу так і не було місця. Хіба що пляжний зонтик, під який я пірнув, а потім так шарпнув, що складаючись той гепнув мене по голові.

Я здавлено застогнав. Відчуваючи себе гусінню, що різко вирішила лялькуватися.  В міцній парусині було душно, темно і майже не було чим дихати.

- Ось ви де! Затійник! – радісно промурмотіла хижачка, і кинулась на безпорадного мене, який різко усвідомив всю помилковість прийнятого рішення замаскуватися під об’єкт інтер’єру.

- Боже! Дарино, у вас щось сталось? – відчайдушно вивертаючись від цупких пальців запитав я.

- Сталось! Я вас хочу і більше не можу цього приховати!

- Я вірю в вас! Ви все зможете! Опирайтесь своїм поривам! – я нарешті випірнув  іншого від неї боку. Шлях до подальших маневрів перекривав басейн.

А Дарина так захопилась погонею, що навіть не звернула увагу де ми. Вона кинулась на мене, з вигуком:

- Візьміть же мене негайно!

Звісно я оступився, і гепнувся разом з її немалої ваги тушою няньки у воду. Плюх був таким, що мабуть пів басейну на берег виплеснулось. У воді я був маневренішим, ніж гола і слизька Даша. Тому хутко відплив до іншого бортику, поки вона ледве змахуючи руками борсалась посередині.

- Я тону! – в супереч своєму заклику, до дна вона йти навіть не думала, хоча може бути якби це сталось я б навіть зітхнув з полегшенням. Зрозумівши,що трюк заманити мене поближче до себе їй не вдасться, няня, яка буквально вдень плавала як рибка по цьому самому басейну в надії, що я оціню її тіло, теж поплила до берега.

Я ж виплигнув на берег, і випадково зиркнув вгору. На другому поверсі чітко виднілося три обличчя, що прилипли до шибки. Зрозумівши, що їх помітили, малолітні шпигуни кинулись в розсипну. Приховати аморальну поведінку няні вже не видавалось за можливе.

І я, набравши в легені повітря, гаркнув на Дарину:

- Вас звільнено! Негайно покиньте територію!

- Ну варто було спробувати,  - знизала плечем красуня, і ніскільки не бентежачись свого голого вигляду поплелась в будинок.

Наступного дня я опинився сам на сам з трійцею розбійників, які не знали чим себе зайняти. А у мене проект горів, нові поставки металу накривалися!

Тому нову няню обирав я, а не Наталка. В запарі, я навіть сестрі не зателефонував.

Дівчина, яка оперативно відгукнулась на вакансію виявилась занадто молодою. Лялькове обличчя з великими зеленими очима, акуратним носиком, підборіддям з ямочкою, і нефарбованим русявим волоссям.  Мені вже було не до того, щоб перебирати і шукати няню не таку красиву. Головне, що діти побудуть під наглядом, поки не приїде сестра, далі вона з цьому дасть раду. Якщо Христина впорається за тиждень, то ми заключимо постійний контракт, якщо ж ні – то Наталка знайде підходящу кандидатуру.

У Христини був недолік – юний вік. Дівчина намагалась виглядати старшою завдяки строгій зачісці. На цьому її спроби придати собі професійності терпіли крах. Довга сукня перетворювала її на романтичну німфу, а не на манірну виховательку. Проте я так чекав повідомлення від помічника щодо нового контракту, що навіть не роздивився її всю як слід. Роздягатися з порогу не поспішає – вже плюс. На мене стріляє зацікавленим поглядом, але без сліпої жаги. Взагалі прекрасно.

Збентежило дещо її програма виховання. Але поклавши руку на серце, скажу, що моїм шибеникам не завадить дисципліна і спорт.

Я покликав дітей, що безбожно підслуховували в саду те, як я резюмував нову няньку.

- Діти знайомтеся, це Христина, еее, Віталіївна, ваша нова няня, - я відступав з кабінету. Роботи купа. – Вона завтра починає свою роботу. Будьте з нею ввічливими.

Давид щось сказав, певно привітався.

- До речі, - вже від дверей попросив старшого. – Покажіть Христині Віталіївні її кімнату. Сьогодні вона ще не працює, матиме час на облаштування.

- Тобто? – дівчина здивовано кліпнула довгими віями.

- У вас є час перевезти свої речі, - пояснив розгубленій Христі.

- Гаразд, - вона поважно кивнула.  –І запам’ятайте, я Крістіна. Дуже не люблю як моє ім’я перекручують.