Розділ 1.

— Жізель! — пролунав різкий голос із сусідньої кімнати.

Я здригнулася від несподіванки й розгублено насупилася. У мене була перерва, і я не розуміла, чому Елейн кличе мене. Менше з тим, я попрямувала до її кабінету.

Я зупинилася перед кабінетом Елейн і несміливо постукала, а почувши приглушене «Заходь», увійшла всередину.

— Так, пані? Ви мене кликали? — запитала я, відчиняючи двері й стаючи перед її робочим столом.

— Сідай, будь ласка, — сказала вона, змусивши мене здивовано підняти брови.

Відтоді як я почала тут працювати, Елейн ніколи не була зі мною ввічливою. Попри це, я підсунула єдиний вільний стілець у кімнаті й обережно сіла, намагаючись не видати жодної емоції на своєму обличчі.

— Ну, як тобі тут працюється? — запитала вона, змусивши мене випрямитися на стільці.

Невже вона збирається мене звільнити? Чи не тому вона викликала мене до свого кабінету вперше за ті 5 місяців, що я тут працюю?

— Не лякайся, — усміхнулася вона, помітивши мій наляканий вираз обличчя. — Я не збираюся тебе звільняти.

Я помітно розслабилася і натягнуто посміхнулася, надто онімівши, щоб щось сказати.

Вона вголос розреготалася, і це прозвучало дуже моторошно. Я не розуміла, чому вона раптом стала такою милою.

— Не бійся, — продовжила вона, поклавши свою руку поверх моєї. Я в замішанні подивилася на наші руки, не зовсім розуміючи, що взагалі відбувається.

— Моя дорога Жізель, — почала вона, змусивши мене підвести на неї погляд. — Я знаю, це дивно. Ти працюєш тут уже майже 6 місяців, і сьогодні перший день, коли я кличу тебе до свого кабінету.

Вона знову тихенько засміялася, а я знову натягнуто посміхнулася, ламаючи голову над тим, куди, в біса, вона клонить, якщо не збирається мене звільняти.

— Я спостерігала за тобою і помітила, яка ти працьовита і як тобі подобається тут працювати, — що було неправдою. — Ти дуже вражаєш мене, Жізель. Тому в мене є до тебе пропозиція, — вона знову витримала паузу, від чого мені захотілося закричати: «Чого, в біса, вам треба?!!», але, звісно ж, я не могла. Хоча платили на цій роботі не так уже й щедро, вона все одно мене дуже рятувала.

— Яка пропозиція? — запитала я, перш ніж мені зрадили нерви.

 Вона всміхнулася, а потім сказала: — Жізель, я б із задоволенням подбала про тебе, якщо ти мені дозволиш, — весь цей час вона погладжувала мою руку у вкрай неприємній манері.

— Подбати про мене, місіс Джордж? Я не зовсім розумію, що ви маєте на увазі. Я чудово розуміла, до чого вона хилить, але просто не хотіла в це вірити.

— Жізель, не будь наївною. Я знаю, що за тобою бігає купа хлопців, але я можу запропонувати набагато більше, якщо ти даси мені шанс довести це, — пояснила вона, вимальовуючи якісь дивні хаотичні візерунки на моїй руці.

Я забрала свою руку й поклала її на коліна, через що вона роздратовано стиснула губи.

— Місіс Джордж, — почала я, — хіба ви не заміжня? — запитала я. Я була з тих людей, які вважають, що стосунки мають бути священними й абсолютно моногамними.

— Містер Джордж — не проблема. Я можу навіть переконати його приєднатися до нас, — сказала вона, багатозначно посміхаючись, від чого все всередині мене перевернулося від огиди.

— Мені шкода, місіс Джордж. Ваша пропозиція не лише непристойна й огидна, але й може вважатися сексуальним домаганням, якщо справу довести до суду. Тому я з глибоким жалем змушена сказати, що не можу її прийняти.

Тоді ти звільнена...