Епілог

Минуло кілька місяців після весілля. Маєток Чорних Пантер тепер було не впізнати — він став найнайзатишнішим місцем у всьому лісі. На стінах вітальні, де ми колись залишили помаранчеві сліди лап, тепер висіли великі сімейні портрети, де всі посміхалися.

Аліса 

Я сиділа на веранді, спостерігаючи, як сонце повільно котиться за обрій. Поруч зі мною, розтягнувшись на сонечку, лежав Сніжок. Він тепер вважав себе головним управителем маєтку і з поважним виглядом приймав почухування за вушком від кожного гостя.

Рейнард вийшов до мене, тримаючи в руках дві великі чашки какао. Він більше не носив суворих костюмів — сьогодні на ньому був зручний светр, який я зв'язала йому (хоча він вийшов трохи кривим, Рейнард казав, що це його улюблена річ).

— Про що думаєш, Охороннице мого серця? — запитав він, сідаючи поруч і обіймаючи мене за плечі.

— Про те, як сильно все змінилося, — посміхнулася я. — Пам'ятаєш, як ти боявся впустити сюди бодай промінь світла? А тепер у нас тут цілий замок сонця.

З саду почулися веселі крики. Лео та Мія бігали наввипередки з новими друзями — дітьми-перевертнями, які тепер часто приходили до нас у гості. Старійшини дозволили відкрити в маєтку школу для всіх, де вчать не тільки силі, а й доброті.

— Тату! Алісо! Дивіться, що Сніжок навчив нас робити! — вигукнула Мія.

Вона підняла руку, і над її долонею затанцювали маленькі іскри блакитного світла від кристала, набуваючи форми маленького пухнастого котика.

— Наша маленька чарівниця, — гордо прошепотів Рейнард.

Ми сиділи і просто дивилися на цей світ, який створили разом. У нас не було стародавніх книг із підказками, у нас не було магічних інструкцій. Ми просто довірилися один одному і не побоялися розфарбувати сірі стіни в яскраві кольори.

Сніжок раптом підняв голову, подивився на нас своїми розумними очима і коротко муркнув, ніби підтверджуючи: «Так, тепер усе саме так, як має бути».

Наш магічний літопис завершився на найщасливішій ноті. І хоча попереду ще було багато пригод, ми точно знали — поки ми разом, ніяка гроза не зможе загасити наше внутрішнє сонце.