52 Максим

Розібравшись з усіма проблемами, я зайшов до себе в кімнату і так і застиг на порозі. Спершу я навіть подумав, що це мені лише здалося. Покліпав очима, потер їх, але видовище нікуди не зникло.

На моєму ліжку лежала Ірма. На ній була одягнута чорна спокуслива нічна сорочка.

- І де ти так довго ходив, Максе? Я вже тебе зачекалась, - посміхнувшись, промовила вона.

- Я намагався владнати деякі проблеми...

- Владнав?

- Здається, що так, - відповів я, намагаючись не дивитись на Ірму.

І чого вона припхалась до мене в кімнату? Ще й після нашої не надто приємної розмови в саду. Я взагалі думав, що Ірма образилась на мене за те, що я їй сказав. А тут таке...

- Ірмо, думаю, що тобі краще піти, - важко зітхнувши, промовив я.

- Але ж, Максе... Я бачу, що подобаюсь тобі і те, як ти на мене дивишся ...

- Ти помиляєшся, Ірмо. Ти - вродлива жінка, але я сприймаю тебе виключно, як сестру своєї дружини. Тому повернись до себе в кімнату і не створюй зайвих проблем.

- Ну звісно! Ота нянька тобі значно цікавіша, бо вона молодша! Так? - сердито промовила Ірма, вставши з ліжка.

- Моє особисте життя чи мої вподобання не  мають тебе цікавити, Ірмо. Спокійної ночі, - роздратовано відповів я, вказуючи рукою на двері.

- Який же ти бовдур, Максиме! - Ірма хотіла ще щось сказати, але не встигла, бо до мене в кімнату постукали.

- Максиме, ви вже спите? Я ходила подивитись, як там дівчатка і помітила, що у Тіни піднялась температура, - почувся голос Сабріни.

От, дідько! Що ж робити?! Якщо Сабріна зараз побачить тут Ірму ще й в такому вигляді, то влаштує скандал і такого собі навигадує...

Але проігнорувати і не відчинити двері няні моїх дітей, коли у доньки температура, я теж не міг.