42 Максим

Повернувшись додому після відпочинку, я планував одразу зануритися в робочі справи.

Відпустка відпусткою, а бізнес чекати не буде. Саме тому я й викликав до себе Андрія, бо треба треба було терміново розібратися з деякими паперами та уточнити декілька робочих моментів.

Проте помічник чомусь затримувався. Я подумав, що вони із Сабріною щось знову не поділили. Важко зітхнувши, я відклав свій планшет.

Ці двоє постійно знаходили привід для суперечки буквально на кожному кроці.

Терпіння вже вичерпувалося, тож я підвівся з-за столу й вийшов із кабінету, вирішивши особисто розігнати цих двох, поки вони не рознесли мені вітальню. Крім того, вони подавали поганий приклад дівчаткам.

Підійшовши до дверей вітальні, я замість звичної перепалки Андрія та Сабріни я почув чужий, але досить знайомий голос.

На порозі вітальні я завмер від несподіванки, побачивши там Ірму. 

Це рідна сестра моєї покійної дружини.
Вона поводилася як завжди - зухвало, зверхньо та нестерпно, ніби була справжньою господинею цього дому.

Замість того, щоб спокійно привітатися чи хоча б пояснити свій раптовий візит, Ірма одразу ж з порога накинулася на Сабріну, випалюючи одну образливу дурість за іншою.

Подивившись на розгублену, але вже готову до бою Сабріну, а потім на розлючену Ірму, я відчув, як у мені закипає лють.

- Ірма? Чому ти не попередила про свій візит? - стримуючи роздратування, запитав я, входячи до кімнати.

- Хотіла влаштувати сюрприз і провідати своїх племінниць... Максиме, чесно кажучи, я була про тебе кращої думки... Як ти міг привести свою коханку в дім і познайомити її з дітьми?! Ти хоч уявляєш як це може вплинути на дівчаток? - вона зневажливо хмикнула, оглядаючи Сабріну з ніг до голови.

Оце так сюрприз. Ірма дійсно перейшла всі межі.

- Ірмо, думай перш, ніж щось говорити. Сабріна - няня Тіни та Емілії. Вибачся негайно перед нею, - процідив я крізь зуби, спопеляючи її поглядом.

- Няня?! Вона?! Максе, ти геть здурів?! Підпустити цю особу до своїх доньок? Чому вона може навчити дівчаток?! - вона обурено вигукнула і показово тицьнула пальцем у бік Сабріни.

Я стиснув кулаки. Я вже був готовий просто вказати Ірмі на двері, не зважаючи на родинні зв’язки, але вона поглянула на мене і я остовпів.

Ірма була до болю схожа на мою бідолашну дружину. У мене аж подих перехопило від побаченого.

Кілька секунд я не міг промовити і слова та почувався так, наче отримав сильний удар під дих.

Дідько... Я був вражений тим, як вони були схожі. Навіть зачіска, макіяж і стиль одягу були такі ж, як у моєї дружини.

Дивно, що я раніше не помічав такої їхньої схожості.