40 Максим

На моє щастя, наш відпочинок нарешті закінчився. Я й так його ледь пережив. Мало не сказився, спостерігаючи за тим як Сабріна красувалась у своїх купальниках і коротесеньких шортатиках і топах.

Мені, звісно, подобалось на неї дивитись, але проблема полягала в тому, що не лише мені, а й іншим чоловікам теж.

Правда, Сабріна, Тіна та Емілія зовсім не розділяли моєї радості і хотіли ще відпочивати.

Мені ледь вдалося заспокоїти своїх дівчат, пообіцявши, що згодом ми всі разом знову поїдемо кудись відпочивати.

Перед тим, як повернутися додому, ми поїхали на шопінг. Я запропонував це, щоб хоч якось підняти настрій донькам та Сабріні.

- Тату, ти тільки поглянь яка крута сумочка! - радісно промовила Тіна, показуючи мені якусь брендову сумку.

- Дивись, які класні кросівки! Я їх хочу! - сказала Емілія, мило посміхаючись.

- Максиме, ви такий добрий, чуйний, а головне - щедрий чоловік, - промовила няня, натягнувши на обличчя найчарівнішу посмішку.

- Приємно це чути, Сабріно. І чого ж ти від мене хочеш? - усміхаючись, поцікавився я.

- Нічого особливого... Ви ж не відмовите нещасній, бідній, слабкій і беззахисній дівчині в крихітному бажанні?

- І яке " крихітне бажання" у цієї " нещасної, бідної, слабкої і беззахисної дівчини"? - сміючись запитав я.

- Ось ця крихітна сумочка, малесенькі туфельки і коротенька сукня, - відповіла Сабріна, хлопаючи своїми довжелезними віями і мило посміхаючись.

- Звісно, що не відмовлю.

- Дякую! Дякую! Дякую! Бос, ви найкращий! - радісно промовила Сабріна, чмокнула мене в щоку і побігла у примірочну, щоб поміряти сукню.

Після цього поцілунку я ще кілька секунд посміхався, наче якийсь придурок, стоячи посеред магазину.

Я досі хвилювався, щоб мої доньки не влаштували істерику, як це часто бувало раніше під час шопінгу. Дуже мені не хотілося ще й тут осоромитися через їхню поведінку.

Поглянувши на близнючок, я побачив, що вони із захватом роздивляються якісь сукні і видихнув з полегшенням.

- Дівчатка, ви вже обрали собі щось? - поцікавився я, підійшовши до дівчаток.

- Так! - відповіли вони в один голос, вихваляючись обраними речами.

- Розумнички, - похвалив я доньок, радіючи, що все спокійно і без істерик.

- Зацініть сукню, - почувся поряд голос нашої няні.

Озирнувшись, я побачив Сабріну та так і остовпів на місці. Дівчина виглядала неймовірно. Чорна сукня облягала її ідеальну фігуру, наче друга шкіра, підкреслюючи всі її принади.

- Супер! - видала Тіна.

- Круто! - підтримала її Тіна.

- Максиме, а ви що скажете? - поцікавилась красуня, поглянувши прямо на мене.

- Розкішно... Ідеально, - ляпнув я те, що думав, витріщаючись на гарненькі ніжки Сабріни.

- Дякую за комплімент, - сказала няня і підморгнувши мені, побігла назад в примірочну.

- Вашій дружині дуже пощастило з таким щедрим і добрим чоловіком, - промовила продавчиня англійською, коли я розраховувався за покупки дівчат.

- Ця дівчина - няня моїх доньок, - відповів я, посміхнувшись.

- Няня?! - шоковано перепитала продавчиня.

- Так, дуже вродлива і мила няня, - сказавши це, я пішов до Сабріни і дівчат, які саме вирішували, куди хочуть піти обідати.