30 Сабріна

Дивлячись на те, як тарілка з моєю шоколадною туфелькою впала на підлогу і розбилася на дрібненькі шматочки, я мало не розплакалась.

У мене точно з'явилась сива волосина, а можливо і не одна. Мій вишуканий десерт, який я навіть не встигла спробувати, зараз валявся на підлозі.

Жах жахливий! Клята оса! Саме через неї зі мною сталася така страшна халепа.

- Мій десерт ... - з сумом промовила я, подумки лаючись в три поверхи.

- Йой! Я і не зрозуміла, як так сталося, - промовила Тіна.

- Це все та оса винна, що причепилася до Сабріни, - сказала Емілія.

Капець... Я постійно створюю проблеми для свого боса. Боюсь, що зараз його терпець увірветься і він точно пошле мене  на хутір метеликів ловити.

Дідько! І чого мені так не щастить?! Знайшла хорошу роботу з проживанням і вичворяю щось мало не щодня.

Раніше зі мною ніколи подібного не траплялося. Може, мене хтось зурочив?

- Не хвилюйся, Сабріно. Нічого страшного не сталося. Зараз тобі принесуть нову порцію десерту, - спокійно промовив Максим Садовський.

- Дякую... І вибачте мене, Максиме, - важко зітхнувши, промовила я.

- Все добре, Сабріно. Не сумуй. Ми ж прийшли сюди розважатись.

Десерт і справді був неймовірно смачним. Моїм гарненьким підопічним і босу він теж дуже сподобався.

Пообідавши, ми всі разом пішли далі розважатись і веселитись. В Діснейленді було стільки всього цікавого і так багато крутих атракціонів, що навіть мій, завжди серйозний, бос виглядав розслабленим і веселим.

Вечером ми повернулися на площу біля палацу Сплячої красуні, щоб насолодитися світловим шоу та крутими феєрверками.

В готель ми повернулись стомленими, але але задоволеними.

Настрій у мене був чудовий, але тільки до того часу, коли ми пішли вечеряти в ресторані готелю.

Спершу все було добре, але з'явилась якась давня знайома Садовського і нахабно вперлася за наш столик.

Ця білобриса Валентина точно мала п'ятий розмір грудей і дуже цим вихвалялась.

Фу! Сором який! Аж дивитись бридко. Але, судячи з того, як на неї витріщався мій бос, йому все подобалось.

- Максику, а пам'ятаєш, як ми відпочивали колись у Єгипті? - запитала ця нахабна коза у Садовського.

Я навіть не знала, чому подруга Максима так мене бісила, але спокійно дивитись на неї не могла.

- Так, ото ми повеселились. Мені тоді добряче дісталось на горіхи від батька, - сміючись, відповів Садовський.

- Мені теж тоді дісталось, але воно того було варте, - сказала Валентина, посміхнувшись і заправивши волосся за вухо.

То вона ще й вирішила пофліртувати з моїм босом? І це прямо на очах його дітей?! І моїх?!

Ех, вік би не бачити цієї грудастої, нахабної жаби. Такий гарний день зіпсувала своєю появою.

- Тату, то ви з Валентиною знайомі з дитинства? - поцікавилась Тіна, з цікавістю роздивляючись білявку.

- Так, люба. Наші сім'ї товаришували і ми багато часу проводили разом, - відповів мій бос, посміхнувшись.

І чого це він так задоволено шкіриться?! Може, вони ще й якийсь роман крутили?!

Від цієї думки у мене настрій зіпсувався ще більше, хоча я думала, що вже гірше нікуди.

- О! То Валентина така ж стара як і ти, тату? - невинно запитала Емілія.

Дивлячись на те, як перекосило ту грудасту  Вальку після почутого, я ледь стрималась, щоб не розсміятися на весь ресторан.