29 Максим

Щойно ми вийшли з кімнати жахів, як Сабріна одразу повеселіла.

- Так, малявки, далі я обираю, куди ми підемо! - заявила вона.

- Чому це? - поцікавилась Тіна, склавши руки на грудях.

- Бо я щойно натерпілися страхів на все своє життя. Досі мурашки по тілу бігають. Крім того, ваш батько пообіцяв, що ми підемо в палац Попелюшки, - відповіла Сабріна, задерши свого гарненького носика.

- Дівчатка, я і справді пообіцяв це Сабріні, бо це була її дитяча мрія.  Але я впевнений у тому, що вам теж дуже сподобається побувати в такому класному місці, - промовив я, коли Тіна з Емілією одночасно зиркнули на мене.

Коли ми пішли на пошуки палацу Попелюшки, то дізнались страшну правду, яка мало не змусила Сабріну і моїх доньок розплакатись.

Виявилося, що в Діснейленді в Парижі цього палацу немає, бо він знаходиться лише в американському парку.

Натомість тут був замок Сплячої красуні, про що я і сказав дівчатам, розглядаючи карту.

- Спляча красуня - це не Попелюшка! Це все зовсім не те! - почала психувати Тіна.

Злякавшись, що зараз доньки влаштують істерику прямо посеред парку розваг, я почав гарячковито шукати в інтернеті щось цікаве про замок Сплячої красуні і знайшов.

- Дівчатка, цей замок теж дуже крутий. В підземеллі замку живе величезний дракон, що дихає вогнем, - сказав я, дуже сподіваючись на те, що доньки і Сабріна цим зацікавляться.

- Дракон, який дихає вогнем? - перепитала Тіна, з недовірою дивлячись на мене.

- Так. Підемо подивимось на нього?

- Можна глянути, - зітхнувши, промовила Емілія.

Тіна і Сабріна її підтримали і ми всі разом вирушили на пошуки палацу Сплячої красуні.

На щастя, ми швидко його знайшли, бо він знаходився в самому центрі парку.

Палац Сплячої красуні виглядав неймовірно і мої доньки та їхня няня одразу пожвавилися, коли його побачили.

Зробивши цілу купу фото, ми спустилися в підземелля замку, щоб побачити дракона.

- Який же він крутий! Навіть дихає вогнем і гарчить! - захоплено промовила Тіна.

- Ще й такий величезний і навіть рухається... Супер! - сказала Тіна, з цікавістю розглядаючи дракона.

Дізнавшись, що вечером на площі біля замку будуть круті феєрверки і світлове шоу, ми вирішили потім ще раз сюди прийти.

Ми всі встигли добряче зголодніти і пішли обідати у ресторан з принцесами. Не тільки мої десятирічні доньки, а й Сабріна були у справжньому захваті, коли до нас підходили Попелюшка, Жасмін, Рапунцель і Аврора.

Мої дівчата так захопились фото з принцесами, що навіть про їжу забулись.

На десерт нам подали шоколадну туфельку  Попелюшки. Я вже встиг її з'їсти і забутись, а доньки і няня досі її фотографували з усіх боків, а на мене дивились, як на справжнього варвара.

- До речі, Максиме, ви ж не забули, що обіцяли показати мені палац Попелюшки в Діснейленді? - поцікавилась Сабріна, збираючись нарешті спробувати свій десерт.

- Пам'ятаю, але це вже буде в нашу наступну відпустку... - я так і не встиг договорити, бо помітив, як Сабріна злякалась, помітивши біля себе осу.

Махнувши рукою, вона якось примудрилась зачепити свою тарілку з десертом і її вишукана шоколадна туфелька опинилась на підлозі.