Почувши про поїздку в Париж, я вже собі запланувала познайомитись з якимось гарячим французом і трохи розважитись у вільний від роботи час.
Але бос вирішив підкласти мені здоровену свиню. Взяв і поселив мене в одну кімнату зі своїми доньками.
І які після цього розваги? Романтичні побачення з гарненьким французом мені тепер хіба що наснитися зможуть.
Спершу я, звісно, сердилася на боса, але почувши про похід у Діснейленд, вирішила змінити гнів на милість.
В дитинстві я дуже хотіла туди потрапити, але вітчим постійно годував мене обіцянками, але так і не відвіз. А потім я виросла і забулась про свою дитячу мрію.
Але Емілія і Тіна мені про неї нагадали. Мені одразу пригадалось те, як я мріяла побувати в палаці Попелюшки. І завтра ця мрія може здійснитися.
Перед сном до нас з дівчатками зайшов Садовський, а я ще й випхалася з ванної в одній піжамі.
Не те, щоб я соромилася власної зовнішності. Просто це ж мій бос... Крім того, після того, що я сьогодні влаштувала в літаку, мені досі було незручно і соромно перед ним. На моє щастя, Садовський швидко пішов до себе і я змогла видихнути з полегшенням.
Вранці після сніданку ми всі разом поїхали у Діснейленд. На відміну від мене і близнючок, бос не проявляв особливого ентузіазму і виглядав не надто радісним.
Щойно ми приїхали в парк, то одразу поспішили придбати собі кумедні обручі з вушками Мінні Маус.
- Я не збираюсь одягати щось подібне. Це ж для дівчаток! - промовив бос, коли Емілія запропонувала йому одягти рожевий обруч з вушками.
- Ну, тату! Одягни! Тут всі таке носять! Буде весело.
Дивлячись на те, як мій серйозний бос старанно намагався відкараскатися від мишачих вушок, я вирішила його пожаліти.
- Дівчатка, дивіться, мені здається, що це значно більше підійде вашому тату, - говорячи це, я показала кумедну плюшеву шапку у вигляді тигра.
Дівчаткам моя ідея сподобалась, а от босу не дуже. Довелося прозоро йому натякнути, щоб брав, що дають, якщо не хоче носити миленькі рожеві вушка.
Садовський скривився, як середа на п'ятницю, важко зітхнув, але все ж одягнув шапку тигра на голову. Я навіть губу закусила, щоб не розсміятися. Дуже вже мило і кумедно виглядав Садовський.
Йой! Який гарненький і дуже невдоволений тигрик... Стоп! Стоп! Куди це мене понесло?! Це ж мій бос!
Він хоч і красунчик, але мені не варто на нього заглядатись. Максим Садовський багатий і впливовий чоловік. Його точно не зацікавить така бідолаха, як я.
А якщо врахувати ще всі ті проблеми, що я постійно йому влаштовую, то він і в мій бік не захоче поглянути.
- Там кімната жахів! Клас! - радісно вигукнула Тіна.
- Супер! Я теж туди хочу! - підтримала її Емілія.
А от кімната жахів ніколи не входила до моїх планів.
- Дівчатка, може, спершу сходимо на атракціон з чашками і покатаємось там чи ще кудись... - запропонувала я.
- Невже ти боїшся, Сабріно? - посміхнувшись, поцікавився мій бос.
От, гад! А я його ще від рожевих вушок рятувала... Невдячний капосник.
#201 в Любовні романи
#20 в Романтична комедія
#4 в Різне
#4 в Гумор
протистояння характерів, кохання наперекір світу, максимумхімії
Відредаговано: 25.07.2026