18 Сабріна

До чого ж неприємний і капосний помічник  у Садовського... Щойно я його бачила так одразу і починала страждати від непереборного бажання плюнути йому межи очі.

Мало того, що він починав нити і згадувати про той нічний випадок, одразу, щойно мене бачив, так ще й старанно вмовляв боса звільнити мене.

Це я чула на власні вуха і ледь стрималась, щоб добряче не провчити його. От щуряча пика! Мало я йому тоді під боки насовала! Треба було ще й добрячих пенделів  надавати.

Сьогодні він знову причепився до мене на рівному місці, бо йому не сподобалось, що я вчила дівчаток, як робити макіяж. От що в цьому поганого?

Козляра занудний! Телепень африканський! Ну, нічого... Цей Андрійко ще дізнається, що не можна ображати вродливих і беззахисних дівчат, бо це може дуже сильно вилізти йому боком.

Ми з дівчатками приготували дієтичний десерт і вони дуже собою гордилися та мріяли, щоб тато їх похвалив. Як я могла не допомогти здійснитися таку чудову мрію своїх підопічних?

Приготувавши дві чашки кави, і прихопивши десерти, я помчала в кабінет, де зараз працювали бос і його пришелепкуватий помічник.

Виявилося, що у того капосного зануди є дівчина. Таке відкриття мене дуже і дуже здивувало. Я уявлення не мала про те, хто ця нещасна і бідолашна дівчина, але мені вже було її шкода.

Почувши, що доньки будуть раді, якщо він їх похвалить, Садовський вирішив сходити до них. Не встигли ми вийти з кабінету, як побачили Андрія. Цей йолоп саме вішав локшину на вуха своїй дівчині і тут мені в голову прийшла чергова геніальна ідея.

- Пупсику, ти зараз підеш в душ чи пізніше?! - голосно поцікавилась я, - підійшовши до Андрія і нахилившись ближче до нього.

Спершу Андрійко ошелешено витріщався на мене, лупаючи очима. Потім він хотів щось сказати своїй пасії, але та вже відключилась.

- Дурепа! Що ти накоїла?! Як ти взагалі до подібного додумалась?! - заверещав Андрій, спопеляючи мене розлюченим поглядом.

- Я ж тільки пожартувала... Чого ти так сказився? - промовила я, ховаючись за широку і надійну спину свого боса.

- Сабріно, щоб ти щезла разом зі своїми дурними жартами! - продовжив сердитись помічник Садовського, намагаючись додзвонитись своїй дівчині.

- Андрію, поїдь і поясни все своїй дівчині, - промовив бос, озирнувшись і суворо поглянувши на мене.

Помічник Садовського помчав до своєї пасії, перестрибуючи через дві сходинки.

- Сабріно, я спершу поспілкуюсь з доньками, а тоді повернусь до тебе. Марш в кабінет і чекай там на мене, - суворо сказав Садовський.

Йой! Що зараз буде?! Здається мені, що я трохи перестаралась... Зараз мені ще й дістанеться через того йолопа.