16 Сабріна

Користуючись моментом, я теж трішки обновила свій гардероб. Садовський занадто багатий і щедрий, щоб сердитись на мене за подібне.

Після торгового центру ми всі разом поїхали в кафе. Там було стільки смачних десертів, що я вирішила махнути рукою на свою дієту. Принаймні сьогодні.

Коли ми приїхали додому, дівчатка сказали, що хочуть поговорити про щось з татом, а я пішла до себе в кімнату міряти свої обновки.

Не встигла перевдягтися, як двері різко відчинилися і в кімнату забігли мої заплакані підопічні.

- Сабріно, тільки не звільняйся! - схлипуючи, промовила Емілія.

- Можеш сваритися, скільки хочеш і навіть якось покарати нас! Тільки не йди, - заголосила Тіна.

Я, нічого не розуміючи, переводила погляд з однієї дівчинки на іншу. Слідом за близнючками до мене в кімнату зайшов і їхній тато.

Максим Садовський тримав в руках щось рожеве і виглядав дуже засмученим.

- Я нічого не розумію... Що відбувається? Чому ви вирішили, що я хочу звільнитись? Такого у мене в планах не було принаймні поки що...

- Ти просто ще не знаєш про те, що ми з Емілією накоїли, - шморгаючи носом, промовила Тіна.

- Ви влаштували кінець світу? Чи викинули мою косметику? Що майже рівноцінно...

Близнючки заперечливо покрутили своїми білявими голівками.

- Тоді не все так погано. Що ви накоїли, відьмочки? - поцікавилась я, уважно дивлячись на своїх заплаканих і сопливих  підопічних.

І тут почалося ...  Плачучи і ковтаючи сльози, близнючки наперебій почали розповідати мені про те, як розсердитись на мене за квест з пошуками скарбів і вирішили помститися.

Виявилося, що вони не вигадали нічого кращого, як зіпсувати мою улюблену піжаму.  Дивлячись на те, як щиро дівчатка жалкують про свій вчинок, я просто не могла на них сердитись.

- Татко мав купити нову таку ж саму, щоб ти ні про що не дізналась. Але не зайшов і взяв рожеву, - витираючи сльози, закінчила розповідь Емілія.

Тепер мені стало зрозуміло, що то таке рожеве тримав в руках Садовський.

- Сабріно, вибач, будь ласка, моїх доньок. Вони спершу зробили, а потім вже подумали про можливі наслідки. Але вони обіцяли, що подібного більше не робитимуть і дуже шкодують про свій вчинок. Сподіваюсь, що ти не маєш нічого проти рожевого Стіча, - сказавши це, бос простягнув мені пакет з рожевою піжамою.

- Дякую. Звісно, що я нічого проти не маю. Енжел мені теж подобається, а та піжама все одно вже була стара. Тому нічого страшного не сталося... Крім того, я бачу, що ви справді жалкуєте про свій вчинок, тому не серджусь на вас, дівчатка.

Почувши про це, сестрички так зраділи, що кинулися мене обіймати. А я розчулилась і собі розплакалась. Ніколи не думала, що я така плакса.