12 Максим

Я помітив, що з появою в нашому домі Сабріни сварки та бійки між дівчатками майже припинились. Бо мої доньки вирішили об'єднатись проти їхнього спільного ворога - нової няні.

Не дивлячись на ворожнечу між Сабріною і дівчатами, у нас в будинку постійно лунав сміх і це не могло мене не радувати. Краще нехай доньки сміються, ніж постійно влаштовують істерики та скандали.

Я приїхав додому, щоб глянути, як тут справи і мав повернутись на роботу. Помітивши те, як Тіна та Емілія старанно різали ножицями щось синє, заховавшись у мене в кімнаті, я зацікавився і вирішив подивитись, що ж то таке.

Коли я побачив вуха і і кумедну мордочку синього чудовиська, у мене все похололо всередині. Дідько! Та це ж улюблена піжама Сабріни! Я навіть не хотів собі уявляти, що вона влаштує, коли дізнається, що зробили близнючки.

- Дівчата, це вже занадто! Припиніть негайно! Навіщо ви зіпсували одяг Сабріни?! Вона точно не зрадіє, коли побачить оце все.

- Це їй за те, що вона з нами зробила! Ми, як дві дурепи, мили і прибирали, а за це отримали дулю з маком! Буде знати, як з нас насміхатись! - відповіла Емілія, продовжуючи різати хвоста синього страшка.

- Наскільки мені відомо, то це улюблена піжама вашої няні...

- Ми теж про це знаємо, тому обрали саме її, - сказала Тіна, не відриваючись від свого заняття.

- Дівчатка, ви ж розумієте, що Сабріна може не просто образитись чи розсердитись на вас за це? Вона може звільнитись, якщо ця річ їй дорога. Ви хочете цього?

Почувши мої слова, доньки переглянулись і заявили в один голос, що не хочуть, аби Сабріна пішла.

- Аааа! Що робити, тату?! Вигадай щось, аби все виправити. Я не хочу іншу няньку. Ця хоч трохи пришелепкувата і дуже дивна, але з нею весело і цікаво! - запанікувала Емілія.

- Давайте купимо нову піжаму, таку ж саму і покладемо їй у шафу. Так Сабріна ні про що не дізнається! І все буде добре, - одразу знайшла вихід із цієї ситуації Тіна.

- Точно! Тату, поїхали швидше шукати таку ж кігурумі зі Стічем! - підтримала її сестра.

Дівчатка так розхвилювались і злякались, що нянька піде від них, що я не зміг відмовити їм у допомозі, хоча у мене ще було дуже багато справ і катастрофічно мало часу.

Крім того, я і сам дуже не хотів, щоб Сабріна звільнилась. Бо це була перша і єдина наня, від якої мої доньки не хотіли позбавитись. І мені вона теж подобалась.

- Добре. Збирайтесь швидше, дівчатка. Зараз поїдемо по магазинах, - промовив я, поглянувши на годинник.

Доньки, зрадівши, кинулись до себе в кімнату переодягатись, а я зателефонував своєму помічнику і попередив, що затримаюсь і повернусь в офіс пізніше.

Через десять хвилин близнючки вже були зібрані і готові вирушати на шопінг. Ми вже мали виходити з дому, коли з'явилась Сабріна.

- Куди це ви всі зібрались? Я й не знала, що у вас були спільні плани і збиралась разом з дівчатками приготувати смачний, дієтичний десерт...

- Ми на шопінг! - одразу здала нас Емілія.

- Який ще шопінг, дурепо! Ми на прогулянку, - спробувала виправити ситуацію Тіна.