11 Сабріна

На моє щастя, близнючки зацікавилися квестом, що я для них вигадала.

- Добре, давай шукати той скарб... Все одно  нам зараз нічим зайнятися, - промовила Емілія, а Тіна її підтримала.

- Ось ваша перша підказка, - сказавши це, я віддала дівчаткам записку.

" Щоб шлях до скарбу відкрити,
  спершу треба ліжка застелити.
  Там, де ковдра рівно лягає,
   друга підказка на вас чекає"

- Нам потрібно прибрати в кімнаті?! - здивовано запитала Тіна, зиркнувши на мене.

- Саме так. Виконаєте завдання і отримаєте нову підказку, - посміхнувшись, відповіла я.

- Прибирання - це нудно! Я не хочу виконувати таке дурне завдання! - почала бурчати Емілія.

- Якщо для вас це таке непосильне завдання, то що ж зробиш... Я й не думала, що ви такі слабачки. Тоді відміняємо цей квест і будемо займатися чимось іншим. О! У мене є чудова ідея! Я можу вас навчити вишивати бісером або хрестиком. Або в'язати милі шкарпетки. Свого часу моя няня навчила мене всьому. То з чого почнемо, дівчатка? В'язання чи вишивання? - промовила я, спостерігаючи за тим, як на обличчях моїх підопічних з'являється справжній жах.

- Тільки не вся ця дурня з вишиванням і в'язанням! Краще вже пошуки скарбів. Там хоч подарунки будуть! - заявила Тіна.

- Вам обирати, чим займатись. У нас є ціла купа дуже цікавих занять. Якщо захочете, то я покажу вам шкарпетки, які зв'язала сама.

- Не треба нам такого "щастя"! - закотивши очі, сказала Емілія і взялась застеляти власне ліжко.

Тіна теж почала виконувати перше завдання. Спостерігаючи за тим, як дівчатка бідкалися, обурювалися і бурчали, я ледь стримувалась, щоб не засміятись.

Звісно, що в'язаних шкарпеток у мене не було і в'язати та вишивати я теж не вміла. Але я була більше, ніж впевнена в тому, що подібне точно не зацікавить близнючок, враховуючи їхні вподобання та лінощі.

- О! Тіно, я знайшла наступну підказку! - похвалилася Емілія.

" Молодці, ви вже ближче на крок,
  та попереду ще урок.
  Де тарілки будуть чисті,
  там підказки будуть ближчі."

- Сабріно, ти нічого кращого не могла вигадати?! - невдоволено поцікавилась Емілія, прочитавши записку

- Ти пишеш жахливі вірші! Це ж сором якийсь, - невдоволено побурчала Тіна.

- Головне, що ви зрозуміли завдання, - сміючись, сказала я.

- Мити посуд - це повний відстій! - заявила Тіна, взявши руки в боки і оглядаючи кухню.

- Якщо не можеш, то так і скажи. Слабкою бути не соромно... - промовила я.

- Хто сказав, що я слабачка? Типу це так складно?

Дівчатка дуже неохоче, але все ж взялися помити кілька тарілок. Таких страждань ця кухня точно ще не бачила...

Близнючки так важко зітхали і бідкалися, що навіть мені їх стало шкода, але найцікавіше на них чекало попереду.

Помивши посуд, дівчатка отримали від покоївки слідуючу підказку.

" Ви майже біля скарбу, знайте,
  лише свій одяг поскладайте.
  У шафі, де порядок пануватиме,
  справжній сюрприз на вас чекатиме"

- Знову прибирання?! У тебе величезні проблеми з фантазією! - обурилась Емілія.

- Давай просто складемо речі. Ми і так вже стільки всього сьогодні натерпілися.

Поскладавши свій одяг, сестрички отримали велику рожеву коробку, яку я раніше заховала на найвищій полиці.

Спершу мої підопічні почали обурюватись, що коробка лише одна. Відкривши її, вони дістали звідти записку.

" Вітаю! Ви дійшли до кінця. Справжній скарб - це не прикраси і солодощі, а задоволення від виконаної роботи та охайна і чиста кімната"

Перші кілька секунд малявки мовчали, бо не могли підібрати слів, щоб описати своє обурення, а потім таке почалось...

Близнючки пообіцяли мені страшні кари за все, що вони пережили. Вони так кумедно сердились, що я не змогла стримати сміху.

Я дуже підозрювала, що ці біляві монстрики влаштують мені щось грандіозне.