9 Максим

Я досі не міг без сміху пригадати минулу ніч. Це ж треба було Андрію так невдало натрапити на  цю каратистку?

Я ледь стримувався, щоб не реготати, коли дивився на нього. Андрій ще, мабуть, пів години не міг заспокоїтись після знайомства з нашою новою нянею.

Все стогнав, бідкався, лаявся, мацав боки і стверджував, що Сабріна небезпечна для оточуючих.

Прокинувшись вранці, я вмився і поплентався на кухню за своєю ранковою порцією кави. Я ще й кількох кроків не встиг зробити, як мене мало не збив з ніг ураган на ім'я Сабріна.

- Йой! Дуже вибачаюсь, босе, - захекано промовила дівчина.

Поглянувши на неї, я так і завис, бо на відміну від вчорашньої ночі, зараз на Сабріні був одягнутий коротенький шовковий халатик яскраво - малинового кольору, а не оте синє жахіття.

- І куди це ти із самого ранку так поспішаєш, Сабріно? - поцікавився я, продовжуючи роздивлятись довгі, стрункі ніжки цього малинового нещастя.

- Малі негідниці накоїли справ і я поспішаю все виправити, бо зовсім не хочу, щоб всі сусіди бачили, яку спідню білизну я ношу, - невдоволено відповіла Сабріна, але я так нічого і не зрозумів.

- Поясни мені, що відбувається, бо я не розумію, чому сусіди мають бачити твою спідню білизну... І до чого тут мої діти...

- Довго пояснювати. Краще я вам все покажу, - сказавши це, нянька схопила мене за руку і потягла слідом за собою на перший поверх.

Я не встиг оговтатись, як опинився на вулиці. А там і справді було на що глянути ... На наших декоративних кущах, обрізаних у формі куль і пірамід, наче іграшки на ялинці, висіли різноманітні трусики Сабріни.

- Я цей ... Того ... Хотів допомогти ... - розводив руками садівник, витріщаючись на червоні мереживні трусики.

- Дякую за допомогу, але я впораюсь з цим сама, - промовила Сабріна, швиденько знімаючи з кущів свою спідню білизну.

Озирнувшись довкола, я побачив, що мої доньки дуже постарались і не обмежились тільки цим. Бо на деяких кущах висіли ще й бюстики Сабріни.

- Ну, все! Це війна! Малі капосниці ще дуже пошкодують, що вирішили отаке втнути! - психувала няня, збираючи свої речі.

- Сабріно, вибач, будь ласка... Дівчата перейшли всі межі дозволеного. Я з ними про це поговорю і вліплю покарання, - промовив я, спостерігаючи за гарненько, але дуже сердитою брюнеткою.

- Поговоріть... Я теж з ними поговорю на цю тему ...

Швидко все зібравши, Сабріна дременула в дім.

- Я навіть не бачив, коли малі шибениці оце все зробили. Вийшов вранці в сад, щоб перевірити квіти, які я вчора посадив, а тут таке ... Я навіть розгубився, - промовив садівник, чухаючи потилицю.

- Воно й не дивно... Спробуй тут не розгубитися, - важко зітхнувши, промовив я, згадуючи те, як були прикрашені мало не всі кущі в саду.

Попередні наші няні після такого б точно від нас втекли, а Сабріна думає про помсту.

Я вже навіть боюсь уявити, що там вона вигадає. Мої бешкетниці постійно щось вигадували, аби дістати своїх няньок, але цього разу вони перетнули межу. Я навіть не уявляв, як вони могли додуматись до подібного.

Важко зітхнувши і подумки лаючись, я пішов в дім. Спершу потрібно випити кави, а тоді вже буду думати, що робити з цією ситуацією.