8 Сабріна

Мій перший робочий день в ролі няні нарешті закінчився. Маленькі відьмочки дуже старались, щоб дістати мене, але я стійко трималась і не піддавалась їм.

Хоча я жахливо стомилась, але таки змогла пережити цей день і не драпанути в світ за очі від своїх дорогоцінних підопічних.

Кімната мені дісталась дуже навіть нічогенька ще й з окремою ванною. Розбирати речі у мене зараз не було ні сил, ні бажання, тому я вирішила зайнятися цим завтра.

Прийнявши душ, я одягла свою улюблену синеньку піжаму. Я вже збиралась лягти спати, але дуже вчасно згадала про маску для обличчя.

Відсутність грошей - це зовсім не привід не слідкувати за своєю зовнішністю. Раніше я могла дозволити собі найдорожчу косметику, а коли грошики зникли, довелося вчитися самій робити маски.

Знайшовши в інтернеті кілька дешевих і простих рецептів масок для обличчя, я їх випробувала і залишилась цілком задоволеною отриманим ефектом.

Сьогодні я планувала зробити маску із вівсянки. Для цього треба було просто зварити вівсяну кашу, охолодити її і нанести на обличчя на двадцять хвилин, а потім змити.

Я вийшла з кімнати і попленталася на кухню, щоб приготувати вівсянку. Поки варилась каша, я взялась за приготування чаю та нічного перекусу.

Відкривши холодильник, я задоволено посміхнулась. Я вже й забулась, коли бачила стільки смачненького. Чим далі, тим більше мені починала подобатися ця робота.

Окрім сиру та шинки для бутербродів я вирішила прихопити ще й свої улюблені креветочки. Не збідніє ж мій крутий бос, якщо з'їм парочку креветок. Або і не парочку, а трохи більше...

Вівсянка швидко зварилася і я поставила її охолоджуватися, а сама почала насолоджуватися смачненьким нічним перекусом.

Поївши і випивши чай, я нанесла на обличчя вівсянку. Треба було почекати двадцять хвилин перш, ніж її змити.

Я помила після себе посуд і вже йшла до сходів, аби піднятися на другий поверх, коли почула якийсь дивний шум біля вхідних дверей.

Трохи повагавшись, я пішла подивитися, що там робиться. Помітивши, як до нас в дім забрався якийсь гад, я вирішила діяти.

Не дарма ж я, на зло вітчиму, з п'яти років почала займатись карате. Не встиг грабіжник зайти в передпокій, як добряче отримав від мене на горіхи.

На мій подив цей нічний грабіжник виявився якимось доходягою, бо відразу гепнувся на підлогу, наче підкошений та ще й почав голосити на весь дім.

Або я нічого не розуміла в тому, якими мають бути злодії, або мені дістався зовсім невдалий. Я злякалась, що він зараз розбудить не лише господаря будинку, а ще й моїх підопічних, яких я так довго і старанно вкладала спати.

- Припини волати, придурку, - суворо пригрозила я, всівшись на нього зверху і стукнувши кілька разів під боки.

Але, не дивлячись на мої погрози, цей ідіот не затикався і продовжував гарлапанити, як ненормальний.

Я саме думала про те,  що цей грабіжник геть пришелепкуватий, бо привертав до себе надто багато уваги, коли з'явився бос.

Я вже думала вимагати премію за те, що спіймала нічного злодія, але жахливо обламалась, бо виявилося, що цей телепень - помічник Садовського.

Трясця! Сором який! І чого мені так не пощастило?! Ну чому замість нормального грабіжника мені дістався цей крикливий ідіот?

Тепер я не те, що премії не отримаю, а можу ще й штраф схопити... Дідько! Ну, що за халепа така?!

Зрозумівши, що накоїла справ, я почала гарячковито вигадувати, як чкурнути до себе в кімнату.