5 Максим

Познайомивши Сабріну зі своїми доньками, я повернувся у кабінет, де на мене ще чекала ціла купа роботи.

Через деякий час я почув крики. Злякавшись, що мої малі капосниці вирішили якось познущатись із дівчини, я поспішив подивитися на те, що ж там сталося та допомогти їй.

Зазвичай після таких криків від нас втікала чергова нянька. Невже Емілія і Тіна примудрилися і Сабріну дістати?

Крики доносилися із дитячої кімнати. Відчинивши двері, я так і остовпів на порозі. По кімнаті літали подушки і м'які іграшки, якими кидалися близнючки і ... няня.

- Ага! Мало вам дісталось? Хочете ще, відьмочки? - сміючись, поцікавилась Сабріна, перекидаючи з руки в руку рожевого зайця.

- Няньки не повинні давати нам здачі! - заявила Емілія, прибираючи волосся з лоба.

- Це точно! - підтримала її сестра.

- Чому це ви так вирішили? - поцікавилась Сабріна, прицілюючись зайцем в Емілію.

- У нас вже було багато няньок і ми знаємо, як вони зазвичай поводяться. Коли ми починали кидати на них іграшками чи подушками, вони просили заспокоїтись і перестати це робити, а не кидали в нас у відповідь, - відповіла їй Тіна, піднімаючи з підлоги блакитного крокодила і готуючись запустити його в Сабріну.

- Вам не пощастило, відьмочки, бо я ніколи не працювала нянею і не знаю, що вони там роблять. У мене свої правила. Ми з вами або дружимо або ворогуємо. І те і те мені цілком підходить, бо буде весело, а веселощі я люблю. Тому вибір за вами, дівчатка, - сказавши це, Сабріна кинула свого зайця і влучила у Емілію, а наступної миті в неї прилетів крокодил Тіни.

Побачивши, що нянька ще не збирається тікати, я видихнув з полегшенням. Дівчата і Сабріна так захопилися своїми баталіями і розбірками, що навіть не помітили моєї появи.

Вирішивши, що їм зараз добре і без мене, я драпанув назад в кабінет. Нехай там самі собі розбираються. Через деякий час до мене зайшла Тіна.

- Тату, а ти впевнений, що Сабріна може працюти нянею? Вона якась неправильна.

- Чому ти вважаєш її неправильною? - поцікавився я у доньки, відірвавшись від паперів.

- Зазвичай няньки бігали за нами, намагаючись вмовити нас зупинитись і дозволити розчесати і заплести нас... А вона сказала, що якщо ми хочемо виглядати, як справжні опудала, то без проблем, а сама взяла косметичку і почала робити собі макіяж. А зараз взагалі робить круту зачіску нашій покоївці. Уявляєш?! - шоковано промовила Тіна, розмахуючи рученятами.

Згадавши щоденні перегони по будинку і вмовляння заплести волосся, я посміхнувся.

- Тіно, я не розумію, в чому проблема. Ви з сестрою не хочете робити зачіски і гарно виглядати, то Сабріна і допомагає навести красу іншим.

- Але ж вона наша нянька! І зобов'язана займатися тільки нами! А не робити зачіску покоївці! - продовжила обурюватися Тіна.

- Сабріна, звісно, ваша няня і має займатися вами, але вона не зобов'язана бігати за вами та вмовляти щось робити. Я впевнений, що якщо ти підійдеш до неї і скажеш, щоб вона заплела тебе, то вона з радістю це зробить.

- Але ж я не хочу її про щось просити, бо це виглядатиме, наче я здалася і поступилась їй...

- Тоді просто сама розчешися і будеш виглядати переможницею.

- Але ж я точно не зроблю собі таку круту зачіску, як Сабріна, - важко зітхнувши, промовила дівчинка.

- Тут я тобі допомогти не можу, Тіно. Виріши сама, чи хочеш ти собі гарну зачіску чи ні.

- Добре, піду подивлюсь, що робить Емілія і вирішу.

Коли донька вийшла з кабінету, я посміхнувся. Схоже, Сабріна обрала якийсь свій метод виховання дітей. Саме цього я від неї і очікував. Сподіваюсь, що все спрацює.