4 Максим

Вранці я прокинувся від чергової сварки, а можливо, що ще й і бійки своїх дочок. Поглянувши на годинник, я побачив, що зараз була лише  шоста година ранку.

І чого цим дрібним бідосям не спалося в такий час? Вилаявшись, я неохоче встав з ліжка, накинув на себе халат і поплентався розбиратись з черговою катастрофою.

Підійшовши до дверей дитячої кімнати, я почув, як одна моя дитина обзиває іншу дурною козою і важко зітхнув.

Постукавши, я відчинив двері і побачив картину маслом. Дві біляві дівчинки тягали одна одну за волосся і ще й намагалися битися ногами.

От за що мені це все? Коли я встиг так сильно нагрішити, щоб тепер так жахливо  мучитись з дітьми?

Чому мої доньки не можуть поводитись, як справжні принцеси? Зазвичай вони більше нагадували розлючених тролів, що дратувались через будь - яку дрібницю і ненавиділи все довкола.

- Дівчатка, шоста година ранку на годиннику, а ви вже влаштували чергові розбірки. Що знову трапилося? - стомлено промовив я, дивлячись на доньок.

- Тату, вона - дурна коза! - заявила Емілія, вказуючи на свою сестру.

- Це ця дурепа перша почала! Вона у всьому винна! - закричала Тіна.

- Можна більше конкретики. Хто і що зробив і через що саме ви влаштували бійку? - суворо поцікавився я, уважно дивлячись на дівчаток.

Після двадцяти хвилин криків і взаємних звинувачень, я нарешті зміг вловити суть проблеми.

Виявилося, що Тіна прокинулася першою і з'їла якусь дуже особливу цукерку Емілії, яку та спеціально залишила собі на ранок.

Кілька секунд я намагався переварити почуту інформацію, а коли зрозумів, що все це сталося через якусь кляту цукерку, то подумки вилаявся.

- Значить так, якщо ви обидві в цю ж хвилину не повернетесь у свої ліжка, то залишитесь без солодкого на три дні. Зрозуміло?

Зрозумівши, що я не жартую, дівчата переглянулись і попленталися до своїх ліжок. Видихнувши з полегшенням, я вийшов з кімнати і зачинив за собою двері.

- Це ти винна, що тато розсердився - почувся голос Емілії.

- А я що? Мені просто захотілося чогось солодкого, я побачила цукерку і з'їла. Звідки ж я знала, що то ти відклала її для себе?

- А нічого, що та цукерка була моя?

Ну, вони хоча б більше не б'ються принаймні поки що. Вилаявшись, я пішов до себе в кімнату.

Сьогодні я чекав на прихід нової няні, тому вирішив попрацювати вдома. Хоч би і Сабріна не втекла від нас, як всі попередні, бо тоді буде справжня біда.

Траплялись моменти, що мені і самому хотілося кудись втекти із власного дому і просто трохи побути у спокої і тиші.

І зовнішністю і запальними характерами дівчатка були схожі на свою маму. Бідолашна Маринка так і не змогла побачити своїх доньок, бо загинула прямо під час пологів.

Тоді я думав, що збожеволію від горя, але у мене залишилися двоє крихітних донечок, про яких треба було піклуватись.

Звісно, що я постійно балував їх, намагався дати все найкраще, щоб хоч якось компенсувати те, що вони росли без мами.

Але схоже, що я перестарався з цим і тепер пожинаю плоди. Зайшовши до себе в кімнату, я ліг ще трохи поспати.

Сьогодні я з великим нетерпінням чекав на прихід Сабріни Висоцької, бо вірив у те, що ця дівчина зможе вгамувати моїх маленьких, білявих монстриків.

І коли ця колишня мажорка зайшла до мене в кабінет, я нарешті видихнув з полегшенням і посміхнувся.

Я дуже сподівався на те, що ця моя стратегія спрацює.