2 Сабріна

В один день моє життя кардинально змінилося і в дуже погану сторону. Ще місяць назад всі знали, що Сабріна Висоцька - це мажорка, яка любила, розкіш, веселощі, вечірки і знаходити проблеми на свою п'яту точку.

Але сталося так, що мій вітчим розорився і раптово кудись зник, ховаючись від кредиторів, а я залишилась сама і без копійки грошей.

Всі мої друзі одразу відвернулись від мене і миттєво забулись про моє існування. Тепер вони і далі розважались на вечірках та шопилися по бутиках, а я важко працювала прибиральницею в одному із магазинів одягу, де раніше сама була бажаною клієнткою.

Здавалося, що кожен тільки й хотів, що образити мене і познущатись. Ніби вони всі отримували величезне задоволення, ображаючи колишню мажорку. Ех...А я колись ще всім і всюди залишала щедрі чайові... 

Я й сама не знала, як справлялась з усім цим, що на мене навалилось. Останнім часом мені було геть не до розваг, бо я просто намагалась вижити, а це ще той квест.

Спершу я почала продавати в інтернеті свої брендові речі та сумочки. Душа боліла віддавати все за копійки, але гроші, щоб знімати номер в готелі у мене закінчувалися, а треба було нашкребти хоч щось, аби зняти якусь кімнату на перший час.

Мені пощастило знайти оголошення, де дівчина шукала сусідку, щоб разом знімати кімнату. Приїхавши туди, я побачила стареньку квартиру, в якій востаннє ремонт робився ще, мабуть, задовго до мого народження, але то дрібниці.

Головне, що тепер у мене був дах над головою. Краще жити тут, ніж опинитися на вулиці. Крім того, я познайомилася із Світлагою Сергієвною, власницею квартири, та Христиною, з якою ми ділили кімнату.

Вони були дуже хорошими та ставилися до мене добре та з розумінням і це вже було надзвичайно класно.

Дуже швидко мені довелося забути про свій колишній гонор та звикати до нових реалій, де я стала ніким.

Одного разу в магазин одягу, де я працювала заявились мої колишні подруги. Вони так старанно знущались з мене і з таким задоволенням принижували і насміхались, що я ледь стримувала сльози.

Я дуже хотіла відповісти їм і сказати все, що я думаю про них та їхні розумові здібності, але я стрималась, бо якби дозволила собі щось подібне, то вилетіла б з роботи зі швидкістю світла. А цього я собі дозволити не могла.

Тому я просто виконувала свою роботу, ковтаючи всі образи, а лити сльози я могла дозволити собі лити лише вдома, зачинившись в крихітній ванній кімнаті поки приймала душ, щоб ніхто не бачив.

Але сьогодні мені дуже неочікувано усміхнулось щастя. Макс Садовський запросив мене працювати нянею у його десятирічних доньок.

Це було настільки неймовірно, що я ще довго не могла повірити у власне щастя. Звісно, що я ніколи не мала справ з дітьми, але колись сама була такою ж, як ці дівчатка і тому знала, як потрібно з ними поводитись, щоб знайти спільну мову.

Зрадівши новій роботі і чудовій перспективі жити в розкішному будинку і ще й економити гроші на харчуванні, я послала до біса свою начальницю і капосних колег.

Із величезним задоволенням тицьнувши їм всім дулю, я поспішила додому, щоб зібрати  речі. Я дуже сподівалась на те, що у мене все вийде і ті біляві монстрики мене не з'їдять.