3

Яна

Я люблю Діну. Я роблю це для Діни. Я зроблю це для Діни.

Якщо я повторюватиму це, як мантру, то мені стане легше. Не так прикро. І, можливо, я навіть не заплачу.

А поки що, щойно за мною зачиняються двері ванної, я опускаюся на підлогу і зазираю в щілину між дверима і плінтусом.

Тео стоїть там в одних трусах, хмуриться, і дивиться на двері так, ніби хоче вибити їх. Тео, про якого я так-сяк і згадувала впродовж багатьох років, зараз має вигляд чоловіка, що може розчавити камінь голими руками, а потім своїм похмурим, неймовірно темним магнетичним поглядом змусити його знову зібратися докупи.

Я затримую дихання.

Або намагаюся затримати.

Він довго дивиться на двері. Він чекає, коли я ввімкну воду? Чи бачить він, що я підглядаю за ним з-під щілини? Що він робить? Чому він не рухається?

Може, він робот?

Можливо, йому потрібне перезавантаження?

У мене вже почало зводити шию від незручної пози. Тож я вже серйозно задумалася про те, щоб вийти з ванної під якимось непереконливим приводом, наприклад, що мені терміново знадобилося попити води. І ось тоді він нарешті поворухнувся, повернувся, кинув останній погляд на ванну, а потім прослизнув усередину тієї спальні, в якій я почула плач кошенят.

Нарешті.

Я підхоплююся на ноги, відчиняю двері ванної і, намагаючись не шуміти, крадуся через вітальню до цієї спальні.

Я по життю намагаюся не ігнорувати чиїсь прохання. Але тільки якщо це не має стосунку до Тео.

А тим більше, якщо всупереч правилам готелю він тримає у своєму номері тварин. Якщо про це дізнаються, його можуть вигнати. А якщо Тео потрапить у біду, це ще більше зіпсує настрій Діни.

Як багато цих "якщо"...

Я вже потягнулася до дверей, коли почула цей звук.

Не тільки тихе нявкання, а й голос Тео. І саме це змусило мене зупинитися на місці.

- Хто гарне кошеня? - тихенько примовляв він. - Хто тут у нас миле кошеня?

О, ні. Мабуть, нічого сексуальнішого за це я не чула жодного разу за останні сто років.

Я зморщила ніс - це одна з моїх поганих звичок, якої я намагаюся позбутися все своє життя.

Це дуже мило, якщо припустити, що він розмовляє з кошеням, а не з жінкою, яку він там тримає під замком і з якою...

Ой. Куди це понесло мої думки? Що так дивно діє на мене - важкий переліт, спека, хмільне повітря, просочене фруктовими ароматами? Чи... тугі кубики його преса? Чи все разом?

Швидше за все, так і є.

Якщо в нього там справді кошенята, я можу розтанути, але я не можу собі цього дозволити. Адже це Тео, у якого татуювання покриває біцепс, плече і шматочок грудей.

Та що це зі мною?! Перегрілася?

Мені все одно, що я зацікавилася ним, щойно побачила в басейні. І мені начхати, навіть, якщо він почне рятувати всіх безпритульних кішок на цьому острові. Я вже зрозуміла, що людина, яка так ніжно ставиться до хвостиків, аж ніяк не може бути жорстоким живодером-таксидермістом.

Але заради Діни мені потрібно залишити свої почуття осторонь і подивитися, що насправді відбувається в цій кімнаті. Придумати, як розрулити цю ситуацію. Переконатися, що Тео не попадеться персоналу курорту з тваринами в номері.

Я не знаю, як він їх сюди затягнув. Або навіщо. Але це неважливо.

Головне, щоб його не спіймали тут на гарячому.

Можливо, я і зобов'язана виконати доручення Діни і захистити її братика від неприємностей, але, перш за все, мені потрібно подумати про власний психічний стан. Тому що те, як відреагували мої ячники на татуювання цього чоловіка і його миле сюсюкання, до добра мене не доведе.

Я кидаюся назад у ванну по килиму, радіючи тому, що його м'який ворс приховує звук моїх кроків, біжу повз потертий диван і крісло кольору слонової кістки, повз дивну пузату вазу зі свіжими квітами.

І повз безглуздий великий подарунок, загорнутий у подарунковий папір із зображеними на ньому стрічками та срібними дзвіночками. І кажучи "безглуздий", я справді маю на увазі безглуздий. Принаймні, безглуздо виглядає його форма - нерівний куб сантиметрів шістдесят заввишки.

Голос Тео приглушений зачиненими дверима, але я все одно чую м'які інтонації, і це викликає в мене певні проблеми в ділянці живота.

Але в мене є виправдання - хто б не розтанув, почувши, як брутальний красунчик розмовляє з кошенятами? І це, безумовно, було нявчання кошенят.

Якщо тільки він не знущається наді мною.

Чорт забирай.

Так і є.

Здогадка обрушилася на мене, як відро крижаної води на голову. Він точно знущається наді мною. Адже я на це купилася і мало не захопилася ним!

Ну, припустімо, я ним, дійсно, захопилася. Усього на хвилиночку. Але я ж доросла, розумна дівчина, а не закоханий у хулігана підліток. Я цілком здатна приборкати свої емоції і контролювати своє тіло.