Розділ 2. Ідеальний страйк

Відповідь прийшла за два дні. Майк саме закінчував порпатися з карбюратором старого «Мустанга», коли телефон у кишені комбінезона вимогливо завібрував.

​Едріан: «Привіт, Майку. Вибач, на роботі був завал. Я теж ціную тишу, але іноді треба випускати пару. Як щодо боулінгу? Це чудовий спосіб перевірити людину на влучність».

​Майк витер руки замасленим ганчір’ям. Перш ніж погодитися, він вирішив розставити крапки над «і». Після важкого розлучення найменше хотілося знову потрапити в пастку чужих очікувань.

​Майк: «Боулінг — це круто. Але одразу попереджу: я зараз не в тому стані, щоб будувати щось серйозне. Переїзд, діти, нова робота... Мені просто потрібна приємна компанія. Сподіваюся, це не проблема?»

​Відповідь прилетіла майже миттєво.

​Едріан: «Майку, ти мене навіть розсмішив. Я сама щойно вийшла з тривалих стосунків і найменше хочу, щоб хтось контролював мій графік. Просто гра і спілкування. Жодних рамок».

​Майк полегшено видихнув. «Жодних рамок» — це було саме те лікування, якого він потребував.

​Вечір п’ятниці. Боулінг-центр «Кегля».

​Едріан виглядала бездоганно. У ній не було тієї липкої потреби сподобатися, яку Майк часто зустрічав на побаченнях; вона трималася впевнено й спокійно. Прихилившись до стіни біля входу, Майк мимоволі випрямився, коли вона підійшла. Зі своїм зростом під два метри він звик височіти над жінками, але Едріан виявилася статною — вона була лише на пів голови нижчою за нього, що створювало рідкісне й приємне відчуття рівності.

​Їхні силуети в неоновому світлі вивіски здавалися вирізаними з однієї картини: його широкі плечі та важка постать гармоніювали з її струнким, підтягнутим станом. Вузькі темні джинси підкреслювали нескінченні ноги, а проста кремова блузка м’яко облягала фігуру, яка на перший погляд здавалася тендітною. Але в кожному її русі Майк вловлював приховану грацію хижака, вміло замаскованого під звичайного містянина.

​Вечір минув ідеально. Едріан не просто грала — вона домінувала на доріжці. Розмах, чіткий крок, бездоганний випуск. Куля плавно, немов по невидимій лінійці, котилася в центр і з гуркотом зносила все на своєму шляху. Страйк. Знову і знову.

​— Ого, — Майк не втримався від аплодисментів. — Ти профі?

​— Просто люблю порядок, — вона злегка усміхнулася. — Якщо робити все правильно, хаосу не виникне. Кеглі мають падати тоді, коли ти цього хочеш.

​Пізніше, сидячи в барі, Майк остаточно розслабився. Едріан слухала його, не перебиваючи, поки він викладав їй усе: і про Сару, і про дітей, і про те, як бісового важко починати з нуля у тридцять п’ять.

​— Мені подобається твоя чесність, — сказала вона, пригубивши мінералку. — Багатьом чоловікам бракує сміливості бути настільки прямолінійними. Вони обіцяють золоті гори, а потім просто зникають.

​— Я не хочу нікому пудрити мізки, — зізнався Майк. — Моє життя зараз — це гора коробок у гаражі та масляні плями на підлозі.

​— Коробки колись розпакуються. — Едріан на мить торкнулася його руки. Її пальці були прохолодними, але жест здавався підтримувальним. — А поки... давай просто будемо тими, хто іноді збиває кеглі. Без зобов'язань.

​Майк подивився на неї. У барі було шумно, пахло смаженим фритюром і дешевим пивом, але навколо Едріан немов існував кокон тиші. Вона не кокетувала і не стріляла очима — вона просто чекала на його рішення, зберігаючи ту саму привабливу і водночас лячну впорядкованість.

​— Здається, я вже не хочу повертатися в порожній дім і перечіпатися через коробки, — захрипло зізнався Майк.

​Едріан ледь помітно кивнула, ніби саме на цю відповідь вона й очікувала.

​— Тоді поїхали до тебе. Я допоможу тобі трохи розігнати цю порожнечу.

​Тієї ночі на Оквуд-авеню Майку здавалося, що йому нарешті дали «зелене світло». Вперше за довгий час він не мусив відповідати чиїмось стандартам або виправдовуватися. Все було просто, чітко і — головне — за згодою.

​Коли все закінчилося і Едріан заснула, Майк лежав, дивлячись у стелю, і слухав тишу будинку. Але тепер ця тиша не тиснула. Він думав про те, як йому до біса пощастило. Він знайшов людину, яка не просто приймає його правила гри, а, здається, знає їх краще за нього самого.