Розділ 1

Владлен

Розмішую ложечкою мед у чаї та спостерігаю за дятлом, який старанно довбає за вікном стару сливу. Потрібно найняти садівника та замінити хворі дерева. Дід останніми роками життя зовсім запустив свій сад.

– Рито, вибач, задумався. Повтори, будь ласка, що ти сказала.

Помічниця набирає в легені більше повітря і повторює свою промову.

– Роберт Вайнштейн – спадкоємець фінансової імперії Давида Вайнштейна. Його батько був ще тим диваком і в заповіті вказав, що син повинен інвестувати досить велику суму в одне або кілька підприємств нашої країни. Виявляється, Давид народився в нашому місті, його сім’я емігрувала у двадцятому році минулого століття перед приходом червоних, рятуючи свої шкури та капітал. Ймовірно, у Вайнштейна-старшого на старості літ прокинулася ностальгія. Є ймовірність, що підприємствам саме нашого міста буде віддано перевагу. Принаймні, у списку його інтересів – одразу три місцеві заводи.

– І які в нас шанси? Ти ж розумієш, що це – моя остання надія відродити концерн у його первісному вигляді. Якщо ми не знайдемо інвестиції, то я змушений буду продати хімзавод, а мені цього дуже не хотілося б.

Рита – розумниця. Попри досить молодий вік, вона має хватку пітбуля і розвинену інтуїцію. А в умінні добувати інформацію анітрохи не поступається Шерлоку Холмсу. Мабуть, це моє найвдаліше кадрове придбання з моменту вступу в дідову спадщину.

Саме Рита відшукала цього старого Вайнштейна, з грошима якого я планую зберегти концерн, що дістався мені, впровадити нові технології на хімзаводі й вийти з продукцією на західний ринок.

Бізнес-план у мене готовий. Справа за малим – знайти велику суму для його реалізації.

– Шанси у вас, за теорією ймовірностей, поки що приблизно одна шоста, оскільки на цей час він цікавиться шістьма підприємствами, включно з вашим. Хоча…

Вона робить ефектну паузу, яка означає, що є якісь додаткові умови. Вони можуть підвищити або, навпаки, знизити шанси на успіх.

– Прошу тебе, швидше, ти не в театрі, – інстинктивно випростуюсь і подаюсь уперед. – Що ти там на нього накопала?

– Цей дід трохи чокнутий. Він, як і його батько, захоплюється генеалогією. Уявіть, навіть пише книгу про історію своєї сім’ї!

– А він справді бізнесмен і відомий фінансист? Ти випадково не переплутала його з якимось однопрізвищником? Прізвище не дуже рідкісне.

Ця інформація не вкладається в моє уявлення про успішного капіталіста. На мою думку, генеалогія – щось із ряду астрології чи хіромантії – дурість, якою займаються люди, щоб штучно підвищити свою значущість. Мовляв, он у мене блакитна кров у десяти поколіннях. І начхати, що сам я – лузер і невдаха. Невже успішні люди теж маються цією нісенітницею?

– Він самий. Нудно старому. Він у їхньому сімейному бізнесі вже як англійський король, усім фактично керують сини. А він розважається, – видає помічниця зі скептичною посмішкою.

– І яке відношення це може мати до мене? Пропонуєш прикинутися його позашлюбним онуком чи відшукати спільного прапрадіда?

– Безпосередньо вас це ніяк не стосується, але подейкують, що він схиблений на сім’ї та не має справ із неодруженими бізнесменами. Так це чи ні – не знаю, але за останні десять років він не уклав жодного контракту з партнерами, які не мають сім’ї. Навпаки, усі вони були глибоко одружені, з купою дітей. Сам він нещодавно дуже помпезно відзначив золоте весілля, чим безмірно пишається.

Сім’я – це, звичайно, серйозніше та реальніше, ніж генеалогія. Але теж не розумію причин зводити її наявність у ранг абсолюту.

– Тобто ти хочеш сказати, що мої шанси навіть менші за цю одну шосту, якщо мої конкуренти одружені?

Помічниця киває.

– Але ж це дикість! Мені лише тридцять! – видаю обурено.

Терпіти не можу ці застарілі догми про те, що бізнесмен обов’язково має бути одруженим, лише тоді він викликає довіру в партнерів.

– Вибачте, але вам – тридцять три. Вайнштейн до цього віку вже вісім років був одружений та мав трьох дітей.

– Рито, ти хочеш сказати, що я не маю шансів через таку нісенітницю? Тобто визначальним є не перспектива отримання прибутку, а горезвісний штамп у паспорті?

Мене розпирає від обурення.

– Це для вас – нісенітниця, а для нього – принцип ведення справ. І зі своїм капіталом він може диктувати правила. Але я не сказала б, що ви в безнадійному становищі. Ви могли б усунути цей недолік.

– Натякаєш, що я маю одружитися з Валерією?

– З Валерією чи з кимось іншим – це ваша справа. Але одружитися потрібно, якщо хочете поборотися за гроші старого Вайнштейна, і якнайшвидше.

Дурна ідея. Лера гарна в ліжку й не тільки, добре вміє поводитися та триматися в поважній компанії, її не соромно брати на ділові зустрічі. Але думка про одруження з нею не здається вдалою.

Мабуть, сумніви позначаються на моєму обличчі, і Рита поспішає заспокоїти:

– Коли все закінчиться, ви можете розлучитися. Заздалегідь складіть шлюбний контракт так, щоби при розлученні вона отримала певну суму відступних, яка влаштувала б вас обох, і ні на що більше не могла претендувати. Тоді це буде легко та безболісно для вас.