Розділ VII. Вартові Межі

Місток «Арки Світанку» наповнився тривожним червоним світлом.
Тисячі червоних точок продовжували з'являтися на карті галактики.
Лея не могла повірити своїм очам.
— Це кораблі Пожирача? — запитала вона.
— Ні, — відповіла NØVA. — Це значно гірше.
— Гірше?
— Це сигнали пробудження.
У цей момент поруч із «Аркою Світанку» відкрився сріблястий портал. З нього повільно вийшов флагманський корабель Вартових Межі.
Величезний, мов космічна гора, він безшумно завис поруч.
На головному екрані знову з'явилася жінка зі срібними очима.
— Моє ім'я Астра, — сказала вона. — Я Верховна Вартова Межі.
— Ви знаєте, що відбувається? — запитала Лея.
— Так. І саме тому ми шукали вас тисячі років.
Лея здивовано подивилася на неї.
— Нас?
— Ні. NØVA.
На мить у рубці запанувала тиша.
— Що ти маєш на увазі? — втрутився штучний інтелект корабля.
Астра опустила погляд.
— Ти не просто спадщина Творців. Ти їхній останній ключ.
Перед екіпажем відкрилася нова зоряна карта.
На ній світилися сім яскравих сфер.
— Після своєї поразки Творці залишили сім Ядер Світла. У кожному прихована частина сили, здатної відновити баланс Всесвіту.
— І де вони? — запитала Лея.
— Загублені серед галактик.
— Тоді чому їх досі ніхто не знайшов?
Астра сумно посміхнулася.
— Бо знайти їх може лише той, кого визнає NØVA.
У цей момент у пам'яті корабля почали відкриватися нові архіви.
Незнайомі координати.
Давні зоряні маршрути.
Заборонені системи.
І одне повідомлення.
На екрані з'явився напис:
«Ядро Світла №1 знайдено.»
— Що? — вигукнула Лея.
— Це неможливо, — відповіла Астра.
Та раптом підлога корабля здригнулася.
З глибини стародавньої планети вирвався промінь золотого світла.
Він піднявся високо в космос і вдарив просто в корпус NØVA X-1.
Уся машина засяяла.
Її сріблястий корпус почав змінюватися.
З'явилися нові елементи, яких раніше не було.
Нові двигуни.
Нові крила.
Нові системи.
Лея затамувала подих.
— NØVA... що відбувається?
Кілька секунд штучний інтелект мовчав.
А потім відповів:
— Я згадую.
— Що саме?
— Хто я насправді.
Раптом усі екрани згасли.
А потім на них з'явилося зображення.
Не зоряна карта.
Не архів.
А обличчя.
Обличчя молодої дівчини.
Дивно схоже на саму Лею.
— Ні... — прошепотіла вона.
Дівчина на екрані відкрила очі й промовила:
— Якщо ти бачиш це повідомлення, значить час настав.
Я — перша хранителька NØVA.
І ти, Лея, остання з нашого роду.
Світ навколо ніби завмер.
Лея відчула, як земля вислизає з-під ніг.
Її подорож виявилася не випадковістю.
Вона була частиною цієї історії ще до свого народження.
І тепер на неї чекала правда, здатна змінити долю не лише Землі, а й усього Всесвіту.