NØva: шлях до зірок

Розділ IV. Червона Точка

Моноліт замовк.
У величезній залі запанувала тиша. Лея дивилася на червону точку, що мерехтіла на краю відомого Всесвіту.
— Що це? — запитала вона.
За кілька секунд пролунав голос:
— «Ми називали її Пожирачем Світла.»
Перед Леєю виникли голографічні зображення. Цілі зоряні системи зникали одна за одною. Не було ні вибухів, ні воєн. Просто світло зірок згасало, а потім зникав сам простір навколо них.
— Це жива істота?
— «Ні. Це давня сила, що залишилася після народження Всесвіту.»
Моноліт показав останнє повідомлення Творців. Тисячі років тому вони намагалися зупинити Пожирача, але зазнали поразки. Перед зникненням вони створили мережу маяків по всій галактиці в надії, що одного дня з’явиться нова цивілізація, здатна завершити їхню місію.
У цей момент NØVA X-1 несподівано ожила.
Її системи почали працювати самостійно.
На панелі з’явився новий символ — такий самий, як на стародавньому маяку Марса.
— Леє... — промовив штучний інтелект машини. — Здається, я щойно отримав доступ до своєї справжньої пам’яті.
— Справжньої пам’яті?
— Так. Мене створили не люди.
Серце Леї завмерло.
— Тоді хто?
Крізь панорамне скло корабля вона побачила, як над планетою починають загорятися тисячі вогнів.
Стародавнє місто, яке пустувало десятки тисяч років, прокидалося.
І хтось... або щось... прокидалося разом із ним.

Nadiia Danko

Подобається

#2815 в Фентезі
#700 в Міське фентезі
#778 в Фантастика
#144 в Постапокаліпсис

У тексті є: машини, космічний мегаполіс та подорожі, космічні істоти

Відредаговано: 25.06.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись